Читати книгу - "Смертельний круїз"

Попри побоювання молодого капітана та бортової медсестри, поведінка постраждалих не викликала жодної підозри: їхні дії були цілком розумними, виправданими і раціональними. Марко зрозумів, що вони з Оксаною, мабуть, перебільшували небезпеку, на яку наразилися ці троє членів екіпажу.

Незабаром «Гетьман Виговський» мав пройти на критичній відстані від «чорної діри» з надпотужним гравітаційним полем, утрапивши в яке, жоден об’єкт у космосі, астероїд, чи навіть планета, не зміг би вирватися, неминуче зникнувши у «багряній безодні», як називав Марко небезпечний район. Існування «чорної діри» підтверджувала друга, парна зірка системи Зет-Ікс 221, на яку також чекала загибель у полі тяжіння безодні. Навіть світло не могло вирватися з «чорної діри» через тяжіння її фантастичної, неймовірно великої маси, сконцентрованої в надмалому обсязі.

Отже, «Зірка Вірджинії» й «Гетьман Виговський» мали «прослизнути» повз небезпечний район Всесвіту, пройти найменшим радіусом, аби якнайшвидше дістатися додому.

Северин Коваленко впевнено вів корабель, штурман Думанський востаннє вивірив курс для вантажного і свого корабля. Норман Волес, його колега із міжнародного зорельота, радився з Григорієм щодо найкращої траєкторії руху обох космічних кораблів, що перебували під прицілом «піратської невидимки».

Джулія Маккензі про щось перемовлялася з Оксаною Зерняк, а Марко був поруч із капітаном. Це влаштовувало юнака. По-перше, капітан Коваленко вирішив атакувати піратів після того, як їхні кораблі проминуть зону Зет-Ікс 221, і Маркові треба було все підготувати, аби нарешті позбутися переслідувальників. А по-друге, Марко, пам’ятаючи побоювання Оксани, весь час приглядався до Северина — чи не виявиться у ньому чогось дивного, що вказувало б на фатальні зміни в його організмі. Марко відганяв ці думки, переконував себе, що такого не може бути, але… Хлопець не міг уявити, як би він діяв у разі такого небезпечного розвитку подій.

Думки Марка обірвали неприємні й невпинні сигнали тривоги. Зореліт здригався від звуку, який попереджав про напад, світло миготіло, роботи мчали хто куди, займаючи свої місця, визначені на випадок екстремальної ситуації.

За лічені секунди з’ясувалося: корабель піратів відкрито передав вимогу до «Гетьмана Виговського» мирно здати «Зірку Вірджинії» й відступити неушкодженим. Після першого обурення нахабством Ягора і його зграї, команда військового корабля почала радитися, як бути. Чому пірати, які завжди намагалися заскочити когось зненацька, діяли так відкрито? Зрозуміло, що вони щось замислили… Коваленко віддав наказ атакувати «Хамсін», а Джеремі Дугласа попросив негайно почати прискорення і йти вперед, не гаючи часу, узгодженим курсом, повз Зет-Ікс 221, поки вони намагатимуться знешкодити піратський корабель. Дуглас, звичайно, щось там невдоволено пробурчав під носа: він би сам залюбки накинувся на піратів, або принаймні побув поруч, поки триватиме атака на них. Але відповідальність за вантаж і тверда вимога Коваленка змусили його не ризикувати і швидко йти геть від можливого місця бою.

Марко віддавав накази для підготовки до атаки, поки капітан із штурманом і комп’ютерником вирішували, які маневри повинен здійснити корабель перед нападом на піратів. За півтори хвилини все було готове для атаки: виставлено додатковий захист, розраховано траєкторії удару ракет, лазерів, жорсткого опромінення, — тобто удар мав бути одразу потужний і невідворотний.

Коваленко віддав наказ, і всі засоби для атаки враз задіяли, несучи загибель «Хамсіну». Корабель піратів усе ще більш-менш вдало маскувався від розпізнавання приладами «Гетьмана Виговського», але його виказувала видима хвостова частина.

Усі завмерли, чекаючи на вибух «Хамсіна».

Але минуло десять секунд… тридцять секунд… хвилина… І нічого не сталося: корабель піратів летів неушкоджений. Капітан Коваленко наказав з’ясувати, що трапилося. Однак роботи вже доповідали йому, що ракети й лазерні промені пройшли повз ціль, а генератори жорсткого випромінювання не спрацювали — вони вийшли з ладу. То було щось нечуване. Адже все обладнання перевіряли, і не раз! «Гетьман Виговський» позбувся половини військового потенціалу, а неушкоджений корабель піратів уже розвертався для завдання удару.

І він не забарився! Український корабель здригнувся від перших пострілів ворожих ракет. Поки що його рятували захисні поля довкола корпусу. Але напади тривали, і пасивний захист корабля руйнувався шар за шаром, позиція за позицією. Вогонь у відповідь мало зашкодив піратам: вони просувалися все ближче, аби, навіть через свою недосконалу систему наведення й ураження інших зорельотів, остаточно вивести з ладу «Гетьмана Виговського».

Северин Коваленко, сам керуючи діями корабля, доручив Маркові зв’язатися із «Зіркою Вірджинії», аби перевірити, чи далеко вона відійшла від місця бою і чи все гаразд у неї на борту. Міжнародний вантажний зореліт був у нормі, й відтак Северин прийняв рішення…

— Ми підемо якомога ближчою траєкторією до Зет-Ікс 221, — заявив капітан. — Це скоротить наш шлях до проміжної бази перед Землею.

— Але це дуже небезпечно! — Оксана була вражена. — Ми можемо потрапити в поле тяжіння «чорної діри»… Загинути, лишити «Зірку Вірджинії» без захисту…

— Але на таку ж небезпеку наражається і «Хамсін», який неодмінно піде за нами, — наголосив Коваленко.

— Чому ти думаєш, що йому пощастить менше, ніж нам? — спохмурнів штурман Думанський.

— У нас, по суті, все одно немає вибору, — чітко вимовив Северин. — Зореліт Джеремі вже достатньо віддалився. Енергетичні й збройні ресурси нашого корабля не безмежні. Ми змушені відійти і водночас заманити «Хамсін» у пастку «чорної діри».

— Надто небезпечна гра! — заявив Михайло Гаряга.

— А ти, як вважаєш? — капітан судна обернувся до Марка, який мовчав.

— Розрахунки показують, що при належній швидкості ми можемо пройти по дотичній траєкторії близько до Зет-Ікс 221, — сказав, як доповів, Музиченко. — Гадаю, капітан має рацію, і нам варто витратити енергоресурси корабля на кидок через безодню, а не на безпосередні бойові дії з піратами. І наш, і їхній зорельоти, як доповідають роботи — дистанційні розвідники, ушкоджені. Пропоную обманний маневр: залишити на видноті наш другий човник. Він своїм вогнем відволікатиме «Хамсін», а ми розженемося до найвищої можливої швидкості й прорвемося вслід за «Зіркою Вірджинії». Тим паче, що нам заборонено її покидати напризволяще.