Читати книгу - "Чорний лабіринт. Книга третя"

— Що з вами, татусю? Вам зле? Вас кличуть, — мовила господиня, підштовхуючи старого до Матли й Ребета.

Того самого ранку Ярослав Стецько[19] запросив на раду людей, від яких залежав успіх операції «Смолоскип». Пан прем'єр не вважав таку назву для друкарні вдалою. Йому більше подобались назви на зразок: «Просвіта», «Промінь», «Сіяч», «Громада». «Та що вдієш, коли смаки міняються. Сьогодні навіть загін для приборкання інакомислячих по таборах Ді Пі[20] довелося назвати «Огайо». А «Смолоскип» все. ж ближче і нагадує недавні «факельцуге[21]».

Запрошені були суціль люди, з якими пан прем'єр співпрацював не перший рік, — їм він довіряв, як самому собі. Ростислав Бендяк, Любомир Ординський, Володимир Кізян, Модест Залуцький, Іван Заграва — то все старі, перевірені діячі, письменники, науковці. Лише один був серед них, мов біла ворона, — Федір Крайніченко. В організації ніхто не знає, що воно за єден. Креатура містера Керка. Це він як керівник «Смолоскипа» має перетворити весь той блеф із арештом директора і судовим процесом на велику сенсацію, уславити діячів бандерівського проводу навіки, виставити перед усім світом як героїв. Для такої непростої акції потрібна людина чиста, стосовно якої совіти не мають жодних компрометуючих, матеріалів. Дібрати таку людину виявилось неможливою справою. Якщо задовольняли дані про освіту, культурний рівень, то не годилося минуле: або служив у поліції, або знався з гестапо чи абвером. Тоді Керк запропонував свого кандидата в директори. Друкарня вже працювала на повну потужність, матеріали, які могли бути представлені на суді й у держдепартамент, множилися, а майбутній директор ще не був навіть членом ОУН. Спішно провели членство. Одну з тих «праць» для аналітичного бюро Сі-ай-сі[22] видали під його ім'ям, і з'явився в націоналістичному таборі новий «теоретик» руху. Зате яка біографія! Батько радянський політичний діяч, котрий загинув од переслідувань ДПУ. Сам закінчив Київський університет, учителював, потім — майор Червоної Армії, пройшов фронти боротьби з нацистами, сім кіл пекла Дахау й обрав вільний світ. Сповідує його ідеали, виступає на захист національних інтересів українців. Де ще взяти такого? Ні, панове, що не кажіть, а той генерал знає, що робить. Одне не дає спокою. А раптом? Що тоді? Провал і ганьба на весь світ. Тоді до американців і на поріг не потикайся. Воно, щоправда, можна все звалити на Керка, проте хто-хто, а пан прем'єр добре знає, що таке гнів хазяїна, геніальні плани якого бездарно провалено. Кому скрутиться, а куцому змелеться! Та цур йому! Цей «Смолоскип» так захопив його, що ледве стримував себе, аби не поділитися радістю з помічниками. Адже готувалася операція небачених масштабів, вона примусить заговорити про ОУН бандерівців не лише еміграцію. Від такої перспективи голова йде обертом. Із кінця війни сиділи, як цвіркуни у запічку, а тут відкриваються двері світової політичної арени. Особисті рахунки в банку, кредити для розвою справи, вояжі за океан… Де тоді буде із своїм Новаком пан Лебедь, у якій глибокій дірці доведеться тоді шукати того Ярополка окаянного?

— Панове, дозвольте познайомити вас з директором нашого нового видавництва.

Крайніченко мовчки вклонився присутнім.

— На чолі вельми відповідальної для нашого руху справи провід ставить людину крицевої волі й глибоких переконань. Сподіваюсь, ви вже встигли ознайомитися з останньою працею пана Федора… Крайніченка. Для тих, хто не читав, скажу: наша теоретична думка збагатилася. В особі пана Крайніченка маємо обдарованого вченого, я б сказав, філософа, глибокі думки і новітні погляди якого будуть покладені у підвалини нашої науки, збагатять теорію й допоможуть практиці розвою української національної революції…

Стецька слухали неуважно.