Читати книгу - "Клуб «Афродіта»"

— Він був для вас омріяним зятем? Жінка знову кивнула головою.

— Шкодую, але мушу потьмарити вам образ омріяного зятя. Маркус Бергер був сутенер. Цілком можливо, що він і вашу дочку хотів послати на панель. А то чого б він так довго з нею возився?

Цілком несподівано вона його вдарила. Перш ніж Тоні зреагував, пані Беккер відважила йому три ляпаси. Він підскочив, ухопив жінку за руки й крикнув:

— Не смійте ображати комісара поліції! Що ви собі подумали? Я не збирався вас кривдити! Я тільки хотів сказати, що…

— Стуліть рота і йдіть звідси! Забирайтеся геть, а то я…

Тіло жінки поникло. Вона немовби раптом охляла. Мабуть, на неї надто подіяло хвилювання. Тоні пустив її й став так, щоб у будь-яку мить запобігти повторному нападу.

Раптом пані Беккер подивилася на нього дуже стомленими, старечими очима. Вона вже не кричала, голос її було ледве чути:

— Ідіть звідси. Будь ласка, йдіть!

Лишатися там далі не було сенсу. Коли Тоні вже взявся за ручку дверей, він згадав, що в машині у нього сидить Гудрун Кох. Він на мить зупинився, розмірковуючи, як би її позбутися, ще раз обернувся до пані Беккер і побачив чашку, що летіла в його голову. Він пригнувся й, спіткнувшись, упав на двері. Двері відчинились, і він вивалився в невеличкий палісадник. Чашка пролетіла поруч, ледве не зачепивши його, й упала на вулиці.

— Забирайтеся, ви, свиня! — гримнула пані Беккер. Несподівано до неї знову повернулися сили.

Тоні підхопився на ноги й, пригнувшись, побіг до машини. Адже пані Беккер могла кинути йому навздогін ще чимось. Гудрун Кох весело спостерігала з машини цю сцену.

Тільки-но Тоні сів за кермо й поправив волосся, як вона зловтішно зауважила:

— Прийняла вона тебе просто чудово! їдьмо тепер десь перекусимо. Чи ти хочеш мене голодом заморити? Уявляєш, що напишуть у газетах? Спершу ти влаштовуєш перестрілку з колегою, а потім ще й мориш голодом у своїй машині тринадцятилітню дівчинку! Це буде вже кінець твоєї кар'єри, можеш не сумніватися.

— Та замовкни ти нарешті! — шикнув Тоні.

Те, що Маркус Бергер збирався відкрити таксомоторне підприємство, було все ж таки новою інформацією. Може, він вирішив почати нове життя? Чи заснувати разом із майбутнім тестем справу його спонукало щось інше? А може, Бергера вбив у суперечці його колишній спільник, коли той захотів вийти з гри?

Тоні Вусту здавалося, що цю можливість все-таки слід мати на увазі. Треба поговорити з Францом Беккером і, звичайно ж, із самою Крістою Беккер. Проте Тоні відчував, що сьогодні він уже не спроможний на це, а тому вирішив призначити день і викликати обох до поліційного управління. З досвіду він знав, що люди почувають себе там зовсім не так упевнено, як удома. Крім того, там і посуду менше, який вони могли б шпурнути йому в голову.

Крім поганенького бутерброда в їдальні, він цілий день нічого не їв. І вдома він навряд чи знайде щось. Минули ті часи, коли Марія щовечора зустрічала його гарячою вечерею. Помалу йому ставало усе байдужіше, що про нього подумають люди. Він мав допомогти цій дівчинці, а до того теж був голодний.

— То де твоя знаменита піцерія? — спитав Тоні.

Гудрун всміхнулася до нього, задоволено відкинулася на сидінні й сказала:

— Друга вулиця праворуч, а потім знову ліворуч. Я покажу тобі, де стати.

Вона не з'їла й половини своєї великої піци «Чотири пори року». Та й для нього піца «Тонно» виявилася завеликою. Тоні теж не впорався з нею. Велику тарілку з салатом вони поставили між собою і поділили. Вони вже пили по другій склянці білого вина, і Тоні помалу став відчувати, що товариство цієї дівчини не таке вже й неприємне.

Гудрун уже не поводилась, мов маленька зухвала бестія. Відтоді, як Тоні запросив її пообідати, вона ніби перемінилася. Розповідала про свого бородатого вчителя німецької мови, який нещодавно прибув з університету і в якого закохалося півкласу. Вона, звичайно, ні, наголосила дівчина. Зрештою, з чоловіками вона, як-не-як, має досвід. Справжньої любовної історії, справжнього друга у неї не було. Лише один раз вона закохалася по-справжньому. У Маркуса Бергера. І вскочила в таку халепу, що тепер вважає за краще сентиментів більше не розводити.

«Їй усього тринадцять, — міркував Тоні. — Усього тринадцять років, а про кохання вже говорить як про сентименти. Який же злочин учинено проти неї! Чи зможе вона коли-небудь знову закохатися по-справжньому?»

Поки Тоні трохи меланхолійно розмірковував про це, промовисті погляди дівчини на нього підказали йому, що здатність закохуватись вона зберегла дуже добре. Може, саме він і став об'єктом такого кохання? А може, вона просто намагалася за допомогою хитрощів, яких навчилася в клубі «Афродіта», обвести його круг пальця? Він мав бути насторожі!

— Може, поміняємось піцами — я покуштую твоєї, а ти — моєї?

— Ні, дякую, наїлася донесхочу, більше не можу. Було дуже смачно, правда ж?

— Тоді, може, замовимо каву чи морозиво?

На каву вона погодилася. Тоні замовив, а потім нерішуче почав іще раз:

— Тепер, коли ми добре пообідали, може, поїдемо до твоїх батька й матері і спокійно поговоримо? Зрештою, тобі нема за що дорікати. Ти — жертва, а не злочинниця.

Лагідний, як у овечки, вираз в очах Гудрун за мить міг змінитися злим небезпечним блиском.

— Тільки не заводь про це знову! Лягавого розігруватимеш у себе на службі, а не зі мною.

— І що ж ти робитимеш? Чи не збираєшся ти тепер їздити зі мною по всій окрузі? Чекати в машині, поки я допитуватиму людей?

Вона знизала плечима.

— Це все ж таки краще, ніж