Читати книгу - "Я (не) втечу від тебе., Марі Керімей "

Глава 9

Прокинулась я від того, що мені було досить жарко. Коли відкрила очі й побачила тільки груди Олександра, трохи злякалась. Але згодом коли він ще міцніше притис мене до себе стало так добре.  

Добре, що в університет сьогодні не треба. Вихідний...! 

Я трохи відсунулась і спробувала виповзти від обіймів чоловіка.  Через декілька хвилин мені це все ж вдалося, щоб не розбудити його. Мені захотілося зробити йому приємність. Тому я накинувши халат побігла на кухню.  

Поставила заварювати каву і разом заколотила тісто на млинці. Каву виключила і почала жарити свої смачнючі млинці. З голови ніяк не виходили останні слова Олександра коли він  признався мені в кохані. Чи це був сон? Ні це не могло бути моїм маревом. 

 Коли я все ж досмажила  млинці. Виклала тарілку з млинцями на тацю та полила їх шоколадним сиропом та поставила чашку з кавою.  

Пішла з тацею до своєї кімнати. Чоловік ще спав. Тому я поставила танцю на тумбу і ніжно поцілувала його в губи. Він був такий красивий коли спав. Я мов заворожена стояла та спостерігала за ним. Цей ранок був для мене чимось не звичайним. Я була настільки щаслива.   

— Ммммм... — все, що мовив той негідник і вклався знову спати. 

— Доброго ранку, — тихо прошепотіла йому на вухо і вкусила за нього злегка потягнувши.  

Він розплющив одне око, потім інше обхопив мене двома руками та потягнув до себе. Впився мені в губи таким пристрасним ранковим поцілунком.  

— Ну, все... досить, — я спробувала вирватись, але він й надалі цілував мене і тримав в обіймах так міцно і так ніжно, — Ну все, а то залишишся без кави, — я підняла голову і подивилась в його очі. В них відчувався не зрозумілий мені вогонь і така ніжність.

— Що це так смачно пахне? — запитав він і почав сідати на ліжко разом зі мною.  

— Я приготувала тобі сніданок, — засоромилась я.

— Ммммм... — Олександр поцілував мене в щоку і почав, а потім почав наминати млинці за обі щоки та микати, як мале дитя.  — Дуже смачно. Де ти так навчилась готувати? — запитав він навіть не прожувавши.   

— Мушу я щось же їсти, а якщо чесно ще в дитинстві постійно стояла з мамою біля плити. Вона любила готувати, тому я нею захоплювалась, — чоловік слухав мене уважно поволі прожовуючи. 

— Твоя мама була чудовою жінкою, — доївши він поцілував мене в губи й на його обличчі з'явилася хтива посмішка.  — Може приймемо душ разом. — Олександр не запитував, а наказував. Від чого я розсміялась. Дивно, але тепер я не відчуваю перед ним страху. 

— Не відмовлюсь! — щиро посміхнулася і чоловік підхопивши мене на руки та поцілував мої губи так ніжно, що я не могла не відповісти йому.  

Коли ми все ж прийняли теплий душ. Ну... Й не тільки душ, щось більше. Вдягнули махрові халати й вийшовши в спальню. Я помітила, як дивно мене оглядає Олександр.  

— Маленька! — від такого ніжного та емоційного слова я розпливлася в дебільній усмішці, адже ще післявчора він був таким грубим, що навіть залишив синець на моїй щоці й це навіть не був перший раз коли він мене вдарив, а сьогодні цей чоловік в якого очі світилися ніжністю назвав мене лагідно. Я танула від його погляду і зрозуміла яким би він козлом не був. Він все одно затягує на мені мотузок. Прив'язує до себе. І я починаю мимоволі закохуватись, а це точно мені не на руку.  

— Маленька! — Олександр поклацав пальцями перед моїм носом виводячи мене із роздумів. 

— М? — лише змогла видавити з себе і подивилась у його очі.  

— Я казав, що хочу зробити тобі сюрприз... тому одягайся, чекаю через 20 хвилин у  вітальні, — я лише кивнула і чоловік вийшов поцілувавши мене у маківку голови.  

Я була дуже розгублена і не розуміла, як людина може так швидко змінюватись, а особливо цей чоловік. Якому було начхати на мене і на мій стан. Просто взяв і змінився з жорстокого тирана на милого і турботливого. 

Я почала швидко бігати по гардеробній,  одягла: білі джинси та синій гольф. Наверх одягла пальто бежевого кольору. Чорні ботильйони.  І зв'язала волосся у тугий хвіст. Нафарбувала губи та вибігла з кімнати. Так уже не терпілося побачити, що приготував мені цей чоловік.

Вибігши на вулиці я побачила Олександра, який сперся на капот машини. Я підбігла до нього і поцілувала його в щоку. 

— Куди ми їдемо?  — одразу ж заскиглила я.   

Не знаю чому, але дуже хотілося знати, що для мене приготував цей чоловік. Все ж таки він такий не постійний. Завжди злий... А тут на тобі, сюрприз.  

— Побачиш, — подивившись мені в очі Олександр взяв мене за руку.та повів до машини. В цей момент я раділа, як мала дитина. 

— Уф.... Я не люблю сюрпризи, — мовила я з острахом, адже дійсно їх не любила, а ще не любила не постійних людей.

— Цей тобі сподобається, — Він під мигнув мені  та зробив серйозний вираз обличчя. 

— Сподіваюсь, — лише змогла промовити та сіла в машину повернувши обличчя до вікна.  

— Я зав'яжу тобі очі, — прошепотів мені над вухом. Я від не сподіванки  підстрибнула. 

І тоді легкий шовк пройшов по моєму обличчю та ліг на очі. Він зав'язав сильний вузол. Це було так романтично. Взявши його за руку я сиділа з легким трепетом в серці. Мурашки бігали по тілу.

Коли машина зупинилась Олександр вийшов і подав мені руку. Коли я вийшла він злегка підтримав за талію. Якщо чесно колінки тряслись страшно. Ми пройшли в приміщення і по звукам я зрозуміла, що піднімаємося ми на ліфті.  

Коли ліфт зупинився ми ще трохи пройшли, а тоді він став позаду і легким рухом зняв пов'язку. Обнімаючи мене за талію. Від несподіванки я ахнула.  

Ми були на даху. Всюди були вогники. Посередині стояв столик на якому було багато свічок, біла скатертина. Багато троянд і через секунду моє серце зупинилося "салют". Як це було прекрасно. Він стояв позаду обнімаючи мене за талію. І притискаючись  усім тілом. Це така романтика. Не думала, що людина може бути такою романтичною, що може так змінитись.