Читати книгу - "Історія світу в 10 1/2 розділах"

І третє, чорним наклепом є, буцімто ми ствердили, що Юґо, Єпископ Безансонський, був укинутий у пітьму безумства Господньою рукою. Такого ми не казали й не припускали, адже то є блюзнірством. А проте чи не той перед нами випадок, коли шляхи Господні несповідимі й приховані від нашого ока? Коли Єпископ Ґренобльський упав з коня й загинув, ми не винуватили в тому ні Господа, ні коня, ні шашіль. Коли Єпископ Констанцький упав із корабля в озеро й потонув, ми не вважали, нібито Бог викинув його у воду чи то шашіль поточила кіль судна. Коли стовп у кляшторі Святого Теодорика впав, увередивши ногу Єпископові Ліонському, що той донині ходить із костуром, то не винили ми ні Господа, ні стовп, ані шашіль. Господні шляхи часто приховані від нашого ока, але чи не відомо нам також багато випадків, коли Господь насилав многі напасті на негідних? Хіба не насилав Він жаб на фараона? Чи не насилав жахливі рої мух та інших комах на землю Єгипетську? Чи не насилав Він на того ж таки фараона чиряки, і град із блискавицями, і сарани тьму-тьменну? Чи не послав Він каміння небесне проти п’ятьох царів аморійських? Чи навіть раба Свого Йова не вразив проказою? і саме тому покликав я пред ваші очі отця Ґодріка й спитав у нього про сплату десятини насельниками Маміроля. І чи не записані за ними всілякі відмовки — то погода була непривітна, й урожай загинув, то пошесть, то полк солдатів проходив і повбивав кількох дужих молодих людей на селі? Але все це очевисто показує: село не виплачувало своєї десятини, як Церква звеліла, і то є непослух Господові Богу й земній подружниці його Церкві. Тож чи не так усе було, що як Господь наслав сарану і мух на пострах фараонові та всьому Єгипту, так і шашіль Він наслав, аби закликати насельників Маміроля до покори? Як таке могло статися без Господнього попущення? Чи ми гадаємо, нібито Господь Усемогутній — істота слабка і боязка, не здатна власний храм оборонити від крихітних створінь? Так вважати — то, без сумніву, блюзнірство. Тож маємо виснувати: нашестя було або наслане Господом, або Його попущенням відбулося, що Бог послав шашіль покарати непокірних грішників і що грішникам слід схилитися пред Його гнівом, розкаятися, бичувати себе за гріхи й сплатити десятину, як належить. Воістину, тут радше видно причину для молитви, посту й самобичування, ніж для анатеми й відлучення тих, хто просто виконував Господню волю.

І четверте, отже: визнаючи, що шашіль — створіння Боже й потребує живлення, як і людина його потребує, і визнаючи, що справедливість милосердям гартується, ми, без упередженості до означених тварей, закликаємо суд скупих на сплату десятини мамірольців зобов’язати виділити іншу пашу для означеної черви, де та могла б мирно живитися, шкоди храмові Святого Михаїла не роблячи, і щоб у судовому порядку черву було переведено на таку пашу. Адже мої скромні підопічні нічого не сподіваються й не просять, опріч того щоб жити собі в темряві без перешкод і неправих обвинувачень. Панове, остаточно закликаю вас відхилити позов, і без упередження виправдати тварей, і знов-таки без упередження перевести їх на інше пасовище. Що й подаю на розгляд вельмишановного суду.

Бартоломе Шассене, юриста

Висновки представника єпископа

Аргументи, висунуті оборонцем підсудних, були щиро й вагомо викладені і мають під собою велику й поважну думку, бо не мимохідь і не аби за що може суд метнути блискавку відлучення, ібо кинута легковажно, з огляду на силу й потугу її, влучивши в невідповідне, повернеться вона до того, хто її послав. Аргументи позивачів також мають на собі печать великого знання і вченості, і то є воістину море, в якому не сягнути дна.

У порушеній справі оборонець черви вів мову про багато поколінь цих тварей і твердив, що нинішнє покоління шашелі може не бути злочинниками, на що скажемо таке. Перше, що у Святому Письмі в книзі Вихід мовиться, що беззаконня отців паде на дітей їхніх у третьому й четвертому коліні, тож суд має благочесне право судити кілька поколінь шашелі, що всі вони Бога прогнівили — і то буде ведлуг справедливості вчинено. Друге, якщо ми сприймемо аргумент оборонця насельників про те, що тварі були одержимі бісом, то що може бути природнішим — чи пак більш мерзенно протиприродним, — що через свою одержимість она черва жила вік довший, так що одне-єдине покоління повзучих істот учинило шкоду тронові й даху. Так чи інак, а нам упали у вухо й слова оборонця насельників, иж на Ноєвому ковчезі шашелі не було — який-бо мудрий капітан узяв би призвідників кораблетрощ на своє судно? — тож она черва і не поіменована серед перших творінь Господніх. Яке місце їй годиться приписати — чи то вона частково природна, чи живе в грісі, чи творіння диявольське — про те судити лише великим Отцям Церкви.

Тако же й не можемо ми знати легіон тих причин, з яких Бог міг би попустити нашестя черви деревної на Свій скромний храм. Можливо, не пустили там на поріг людину жебрущу. Можливо, недоплатили десятини. Може, сталося щось недостойне в самому храмі — чи не став він, бува, місцем блудодійства, — що Господь наслав на нього означену черву. Ми маємо завжди пам’ятати наш обов’язок милосердя й подавати милостиню, і чи Євсевій Кесарійський не уподібнив пекло місцю хладну, де стогін і скрегіт зубовний спричинені не безупинним вогнем, а безжальним холодом, і чи не завдяки милостині й щедрості опиняємося ми в ласці Господній? Тож радячи відлучити від церкви означену деревну черву, яка підступно й злісно пошкодила храм Божий, ми також радимо насельникам пильно молитися й каятися, як у такому випадку годиться.

Вирок Церковного суду

Іменем і милістю Бога Всемогутнього, Отця, Сина і Святого Духа, і Приснодіви Марії, матері Пана нашого Ісуса Христа, владою святих апостолів Петра і Павла, а також того, хто нас поставив цю справу судити, укріпившись Святим Хрестом і в страху Господньому, ми виносимо, догану означеній деревній черві яко мерзенним шкідникам і наказуємо їм під страхом прокляття, анатеми і відлучення від церкви в сім днів залишити храм Святого Михаїла, що в селі Маміроль Безансонської єпархії, і без затримки й зволікання перейти на пасовища, що насельники для