Читати книгу - "Будь моїм, Тома Глубокова"

- Лілі, - я з великим задоволенням притягую її до себе і нахиляюся до її вушка. - Просто довірся мені і розслабся. І тоді ми обидва отримаємо задоволення від цього вечора.

- Мені дуже ніяково... - вона тихо шепоче це мені в шию. Я відчуваю, як мене пробиває мурашками і стискаю щелепи, щоб не зірватися. Дивовижна дівчина. Я не повинен відчувати поруч з нею таке. Але відчуваю. Чому це так?

- Привіт! - чую Льошин голос і відхиляючись від зляканої супутниці, закриваю двері свого джипа. Притягую її до себе за талію і потискаю руку друга. - Ти не один, чи у мене галюцинації? Вітаю, Лілія.

- Добрий вечір, - скромно відгукується дівчина поруч. Я погладив її по талії великим пальцем і посміхаюся:

- Галюцинацій немає, я і справді з дівчиною, - відповідаю. Незвично мовчазна Ольга поруч з другом розглядає зацікавлено мою супутницю.

- Ще й з такою красунею, - Льоша киває.

Ми разом заходимо до ресторану. Минаємо докучливих журналістів на ганку, просторий хол і потрапляємо в красивий зал з кришталевими люстрами, живою музикою, слава богу, не класичною.

Саша і Єсенія зустрічають гостей особисто, стоячи недалеко від входу. Спочатку обіймаються з Городецькими, потім помічають мене. Я відчуваю, як Лілі здригається, дивлячись на пару. Вперше, замість того, щоб трохи потонути в зелених очах, я відвертаюся, нахиляюся до Лілії і шепочу:

- Навіть якщо ти щось знаєш про них або про мене, не варто так тремтіти.

- Перестань мене обіймати так, - тихенько чую відповідь.

- Ні за що, - відповідаю чесно, посміхнувшись. Не збираюся її відпускати. Сьогодні - точно.

- Привіт! - Саша потиснув руку мені і, взявши долоню дівчини, цілує тильну сторону, розглядаючи її. Лілі скромно киває.

- Ви знайомі? Мене познайомь, - втиснулася його дружина, простягаючи долоньку моїй дівчині. - Я Єсенія.

- Лілія, дуже приємно... - дівчина ніяково себе почуває перед моїми друзями, а я вперше за стільки років не думаю про Єсенію поруч з нею. Приємніше торкатися і думати про ту, яка не зайнята другом, яка може стати моїм зціленням. Чому б і ні?

Хоч я і заплатив їй гроші, але все одно вважаю, що вона не така байдужа і егоїстична, як всі, кого зустрічав раніше.

Я веду дівчину далі, зображуючи найщасливішого мужика на світі. Хоча, частково, не зображуючи, адже мені дуже приємно обіймати її і піклуватися.

- Я не п'ю, - впевнено дивиться вона на мене, коли подаю їй келих з солодким шампанським.

- Тобі варто трохи розслабитися, Лілі, - я посміхнувся. - Всі навколо знають, скільки потрібно дівчатам перед тим, як лягти зі мною в ліжко. А тому, моя дівчина повинна хоча б пригубити шампанського.

Чистісінька правда. Моя репутація зараз блищить, немов новенька копійка, але в інтернеті повно інформації про те, ким я був раніше. Вбивця. Права рука Ігнатова. Жорсткий і цинічний помічник Єсенії. Та інше. Це лише початок списку.

Не сумніваюся, що Лілія знає хоча б трохи про нас усіх.

- Що це означає? - не розуміє вона, нахиливши голову і все ж пригубивши шампанського.

- Ти ж не думаєш, що я запропонував би тобі таке, якби для мене знайти адекватну пару на вечір було просто? - я це кажу неголосно, підійшовши до неї. Дівчина нервово ковтнула.

- Не знаю. Мені взагалі не зрозуміла мета цієї вистави, - Лілія теж не голосно говорить, зітхає.

Я відводжу її від фуршетного столу, як раз, коли Саша бере мікрофон і починає вітати свою дружину з днем народження. Можливо, занадто нахабно притискаю тонку фігурку до себе спиною і нахиляюся до вуха.

- Давай, спробую пояснити, - сам не помічаю, коли прикриваю очі, вдихаючи її тепло, але відкривши, світ похитнувся перед очима, а животик під моєю долонею здригнувся. Як і вся вона. - По-перше, зіграв мій егоїзм велику роль. Якби я прийшов знову один, то іменинниця на пару з її чоловіком стали знову мене лаяти за те, що я один і не думаю про майбутнє. По-друге, я альтруїст і хотів допомогти тобі.

- Ви... Ти хоч розумієш, що альтруїзм і все це ніяк не пов'язано за значенням?

- Мені подобається твій голос, Лілі, - хочу поцілувати її в шию, але боюся. Вона може злякатися і закритися. І вона точно не дівчинка на одну ніч. Якщо з нею так вчинити, вона зламається. А я її не хочу ламати. Занадто багатьох ламав. Думаю, буде приємніше, якщо вона сама захоче. Хоча, вона точно ніколи не посміє так поводитися.

А даремно.

- Ви навмисно мене бентежите? - знову це неприємне "ви". Я цокаю язиком неголосно над її вушком.

- А ти навмисно знову "викаєш"? - хмикнув я.

Дівчина, схоже, не витримує. Мовчки відходить від мене і хмуриться.

- Гаразд, зрозумів, - киваю на її погляд і посміхаюся. На сцені іменинниця цілує свого чоловіка щасливо і гаряче, і я вперше не заздрю Саші. Моя супутниця теж дивилася на сцену, обхопивши тонкими пальчиками келих. Красуня тримала спинку, з посмішкою розглядала пару, а я відчував тремтіння всередині, приємне передчуття, пальцями досі пам’ятаючи її тепло і лагідність.

Я відчуваю!

- Можна вкрасти твою дівчину? - бере мене під руку Мирослава, сестра Саши і Віта Ігнатових. Лілі чує це і злякано завмирає, дивлячись на мене.

- Навіщо? - не розумію.

- Ми хочемо познайомитися, не бійся, - Даша теж підійшла, посміхнулася нам. Дівчата такі красиві, ладні, в гарних сукнях. Оля і Єсенія підходять в компанії чоловіків і остання бере мою дівчину за руку і посміхається мені:

- Я точно не зроблю їй нічого поганого, Кир, - підморгує вона, а я киваю. Лілі навіть не встигає заперечити. Дівчата йдуть, а мене обліплюють друзі.

- Ось, значить, які у тебе фантазії, Кир, - Саня перший коментує все, що відбувається. Я випиваю віскі і байдуже знизую плечима, піднявши вгору брови.

- Не вигадуйте те, чого немає, - беру ще один стакан. - Сьогодні, між іншим, день народження Єсенії, а не свято на честь моєї нової дівчини.

- Чому одне не може бути з іншим? У нас тут в компанії ще один мужик розблокувався, - сміється Решетніков, поплескавши мене по плечу. - Ще б Льошу хто в'єбав, щоб мізки встали на місце.