Читати книгу - "Сміттяр, Мар'яна Доля"

Над дверима будинку, куди Тед привів Еріка, сяяла яскравими неоновими вогнями вивіска: " Клуб Радості". На  парковці поблизу клубу було тісно від дорогих машин, і Еріку стало трохи незручно через свій занадто простий для такого місця одяг.

 Тедові, мабуть, і справді слід було йти вчитися на дипломата - він відзначався неабиякою спостережливістю, вловлював найменші настрої співрозмовника та добре вмів переконувати.

 - Ану, не тушуйся, - легенько штовхнув він товариша в плече. - Запам'ятай головне правило - тут, у районі "Е", усім глибоко наплювати на зовнішній вигляд інших. Якийсь чувак у потертих джинсах може виявитися мультимільйонером, а джентльмен у смокінгу - простим офіціантом.

А це й справді було так. Коли вони увійшли досередини, то Ерік зі здивуванням відзначив, що  справжнє життя  еліти так само відрізняється від тієї "картинки", яку показували по телевізору представникам нижчих класів, як і уявлення Теда про  його власний район.

Усередині було людно, але публіка була різна - багато відвідувачів одяглися досить екстравагантно, та не менше - зовсім по-простому ( хоча, мабуть, їхні речі тільки на вигляд здавалися скромними, а насправді коштували шалені гроші). В будь-якому раз, Ерік нічим особливо не вирізнявся, ніхто на нього уваги не звертав і пальцями не вказував.

 - Ти був колись у казино? - спитав Тед і, не чекаючи відповіді, потягнув Еріка за собою у високі двері з кольоровим вітражним склом. - Ходімо, пограємо трохи!

Ерік з цікавістю роздивлявся навкруги.  Справжнє казино він бачив хіба що в старих фільмах про Джеймса Бонда. Нині азартні ігри були заборонені, та, очевидно,  представників соцкласу "Е" це не стосувалося.  Вздовж стін стояли гральні автомати, була тут і рулетка, і столи, за якими відвідувачі грали в карти, кості  та інші, незнайомі Ерікові ігри.

 Тед привів його до рулетки і якийсь час обоє стояли та просто спостерігали за процесом. Потім Тед і  собі загорівся бажанням  спробувати удачу.

 - Ти грай. а я подивлюся, - сказав Ерік.

 - Грошей не взяв? Тримай! - Тед дістав із кишені кілька складених купюр та почав міняти їх на фішки. - Ну давай,  перевіримо, чи справді новачкам щастить!

Перший раз Ерік програв. Це його так засмутило ( бо програв він не свої, а чужі гроші), що він навідріз відмовився пробувати ще. Але Тед наполягав ( сам він виграв, хоч і невелику суму).

Сперечатися з Тедом було все одно, що їхати велосипедом проти асфальтового котка, тому він все ж поставив ще кілька фішок, і на цей раз виграв.

Азарт захопив обох хлопців, так що вони деякий час ще випробовували Фортуну, аж раптом Еріку пощастило виграти крупну суму. У його руках були  гроші, на які можна було б без проблем купити новий комп'ютер. Шкода, що  належали вони не йому.

 - Мабуть, уже досить, - сказав Ерік, простягаючи виграш Тедові. - А то раптом наступного разу не пощастить...

 Друг відвів його руку:

 - Забирай собі, це ж тобі підфартило!

 - Але ж фішки ти купив!

 - Бери-бери,  чого ти такий  принциповий! Як так уже хочеться мені віддячити - пригости нас пляшечкою вина, а решту забирай собі...

 - А кого це "вас"? - спитав Ерік.

 - Зараз усе побачиш! Сюрприз!

Вони вийшли з казино та попрямували сходами, що вели на другий поверх. Там був невеликий ресторан, оформлений у стилі ретро. Людей  в ньому було небагато, грала  тиха музика, і взагалі це місце сподобалося Еріку більше, ніж багатолюдне і  шумне казино.

Вони пройшли поміж столиками, і Тед розчинив скляні двері, котрі вели на терасу, прикрашену в'юнкими рослинами. Там було лише три столики, два з них порожні, а за третім сиділи двоє дівчат. Побачивши Теда з Еріком, одна з них помахала рукою, і Ерік упізнав Поллі. Дівчина змінила джинси та топ, у яких він її запам'ятав, на коротку чорну сукню, волосся зібрала у вузол на потилиці, тому здалася йому старшою і вродливішою, ніж за їхньої першої зустрічі. Компанію їй складала мініатюрна білявка з короткою стрижкою та в яскравому балахоні, пошитому із різнобарвних квадратів, а на шиї в неї, додаючи ще більшої екстравагантності, теліпалося довге намисто, яке нагадало Еріку мотузку з прищіпками, що його бабуся одягала на шию, розвішуючи випрану білизну.

Таки справді кількість дивних людей серед представників  соцкласу "Е" за один вечір перевищила всі Ерікові очікування.

 - Привіт! - гукнула Поллі.

Коли хлопці підійшли до столика і теж привіталися, дівчина  відрекомендувала  їх своїй подрузі:

 - Мег, це мій хлопець Тед та його... е-е-е... двоюрідний брат Ерік. А це моя сусідка Меган.

 - Вау, ви такі схожі! - здивувалася Мег і закліпала  неприродньо довгими віями. Нігті у неї теж були дуже довгі, загострені, аж Еріку стало дивно, як вони не заважають їй тримати ножа чи виделку.

- Сьогодні Ерік усіх пригощає! - заявив Тед, всідаючись на вільний стілець, і Ерік зробив те ж саме. - Він зірвав чималий куш у казино, отак!

 - Вітаємо. - байдуже сказала Поллі, а Мег щось їй прошепотіла на вухо, і вони обоє засміялися.

У цей час до їхнього столика підійшов офіціант. Тед зробив замовлення, перед цим розпитавши у дівчат, що вони бажають скуштувати. Всі випили вина, трохи перекусили, причому Ерік краєм ока стежив за Тедом, наслідуючи його, бо деякі страви були йому зовсім незнайомі, і він боявся опинитися в незручному становищі, взявши не той столовий прибор чи зробивши ще якусь помилку.

Втім, ніхто особливо не звертав уваги на його манери,   а ще випите спиртне трохи знизило напруження, тож він розслабився і навіть узяв участь у загальній розмові. Говорили на нейтральні теми - про фільми, музику.  Потім Тедові захотілося потанцювати, він попросив бармена зробити музику гучнішою і запросив Поллі на повільний танець. Еріку нічого не залишилося, як і собі запросити Мег.