Читати книгу - "Давня історія України (в трьох томах). Том 3: Слов’яно-Руська доба"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
426
Там же. — С. 87; Прокопий из Кесарии. Война с готами. — М., 1950. — С. 407; Агафий. О царствовании Юстиниана. — М.; Л., 1953. — С. 147, 148.
427
Иордан. Указ. соч. — С. 389.
428
Прокопий из Кесарии. — Указ. соч. — С. 388.
429
Симокатта Феофилакт. История. — М., 1957. — С. 178.
430
Бернштам А. Н. Очерки истории гуннов. — Л., 1951. — С. 172.
431
Стасюлевич М. История средних веков в ее писателях и исследованиях новейших ученых. — СПб., 1885. — Ч. 1. — С. 301.
432
Артамонов М. И. Указ. соч. — С. 174.
433
Латышев В. В. Известия древних писателей о Скифии и Кавказе. — Т. 2. — С. 339.
434
Там же. — С. 338.
435
Дестунис Г. С. Указ. соч. — С. 96.
436
Там же. — С. 72.
437
Про близькість болгар і хозар є багато письмових свідчень. Арабські автори Аль-Істархі, Ібн-Хаукаль говорять, що мова болгар схожа з мовою хозар. Вони належать до західнотюркської мовної групи.
438
Артамонов М. И. Указ. соч. — С. 171.
439
М. І. Артамонов, аналізуючи дані Феофана про п’ять племінних вождів болгар, дійшов висновку, що історичними особами є тільки Батбаян і Аспарух. Ім’я Котрага він вважав не власним, а таким, що походить від етноніма племені котрагів або кутригурів. Імена двох останніх синів Кубрата Феофаном не названі. Їх існування М. І. Артамонов вважав маловірогідним. П’ятичленний розподіл племен Великої Болгарії, без сумніву, є домислом візантійського книжника, підказаним самою назвою «болгари», котра, за поясненням Мункачі, означає «п’ять угрів». (Артамонов М. И. Указ. соч. — С. 166.)
440
Чичуров И. С. Византийские исторические сочинения. — М., 1980. — С. 61.
441
Грушевський М. С. Історія України-Руси. — К., 1991. — Т. 1. — С. 160.
442
Коковцов П. К. Еврейско-хозарская переписка в X в. — Л., 1932. — С. 92.
443
Артамонов М. И. Указ. соч. — С. 174.
444
Плетнева С. А. От кочевий к городам. — М., 1967. — С. 188.
445
Артамонов М. И. Указ. соч. — Л., 1962. — С. 339.
446
Путешествие в восточные страны Плани Карпини и Рубрука. — М., 1957. — С. 48.
447
Багрянородный Константин. Об управлении государством // ИГАИМК. — 1934. — Вып. 91. — С. 5, 17.
448
Толочко П. П. Древнерусский феодальный город. — К., 1989. — С. 201, 202.
449
Розов Н. Н. Синодальный список сочинений Илариона — русского писателя XI в.// Slavia. Časopis pro slavanskou filologii. — 1963. — Roc. 32, scs. 2. — S. 161.
450
Повесть временных лет. — Ч. 1. Текст и перевод. Подготовка текста Д. С. Лихачёва, перевод Д. С. Лихачёва и Б. А. Романова; Ч. 2. Приложения. Статьи и комментарии Д. С. Лихачёва / Под ред. В. П. Адриановой-Перетц. — М.; Л., 1950 (далі — ПВЛ).
451
ПВЛ. — Ч. І. — С. 9.
452
Рыбаков Б. А. Древняя Русь. Сказания. Былины. Летописи. — М., 1963. — С. 216—247.
453
Черепнин Л. В. Летописец Даниила Галицкого // ИЗ. — 1941. — № 12. — С. 253.
454
ПСРЛ. — Т. 2 (Ипатьевская летопись). — М.; Л., 1962.
455
ПСРЛ. — Т. 1 (Лаврентьевская летопись) / Под ред. А. Н. Насонова. — М.; Л., 1962.
456
Новгородская первая летопись старшего и младшего изводов / Под ред. А. Н. Насонова. — М.; Л., 1950.
457
Гудзий Н. К. История древней русской литературы. — М., 1953.
458
Там же. — С. 111.
459
Лихачев Д. С. Слово о полку Игореве. — М.; Л., 1950.
460
Рыбаков Б. А. «Слово о полку Игореве» и его современники. — М., 1971. — С. 159.
461
Абрамович Д. И. Исследование о Киево-Печерском патерике как историко-литературном памятнике. — Спб., 1902.
462
Кузьмин Д. И. Летописные источники посланий Симона и Поликарпа. Археографический ежегодник 1968 г. — М., 1970. — С. 73—92; Кучкин В. А. Фрагменты Ипатьевской летописи в Киево-Печерском патерике Иосифа Тризны // ТОДРЛ. — Л., 1969. — Т. 21. — С. 136—198.
463
Тихомиров М. Н. О русских источниках «Истории Российской» // Татищев В. Н. История Российская. — М.; Л., 1962. — Т. 1. — С. 52; Рыбаков Б. А. Русские летописи и автор «Слова о полку Игореве». — М., 1972, Его же. В. Н. Татищев и летописи XII в. // История СССР. — 1971. — №. 1.
464
Арциховский А. В. Миниатюры Кенигсбергской (Радзивилловской) летописи // Изв. ГАИМК. — М.; Л., 1932. — Т. 14. — Вып. 2; Его же. Древнерусские миниатюры как исторический источник. — М., 1944; Рыбаков Б. А. «Слово о полку Игореве» и его современники.
465
Черепнин Л. В. Новгородские берестяные грамоты как исторический источник. — М., 1969; Высоцкий С. А. Средневековые надписи Софии Киевской
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Давня історія України (в трьох томах). Том 3: Слов’яно-Руська доба», після закриття браузера.
