Книги Українською Мовою » 💙 Бойове фентезі » Відьмаки і стежки Первородних, Кіра Найт 📚 - Українською

Читати книгу - "Відьмаки і стежки Первородних, Кіра Найт"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Відьмаки і стежки Первородних" автора Кіра Найт. Жанр книги: 💙 Бойове фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 22 23 24 ... 46
Перейти на сторінку:
Частина 20. Подарунки

Прогулюючись замком перед обідом (так, сьогодні я все ж таки вирішила перед тренуванням пообідати), я зайшла в кімнату щоб взяти одну з коробок і попрямувала в медичний блок.

Зайшовши, я знайшла відьмака Сайруса в лабораторії. Елар казав що він місцевий фахівець з цілительства.

Привіт! - я привіталася, входячи до лабораторії і поставивши ящик на стіл. – Ми особисто не знайомі, я Кіра. Чуууув про тебе. - сказав Сайрус, не відриваючись від мікроскопа. - Ти з Пазурями Дракона приїхала? Ага. Як там, до речі, звернені, яких ми привезли? - поцікавилася я, спершись на стіл. Нормааааально. - протягнув відьмак роблячи якісь записи в блокноті і, залишивши мікроскоп, глянув на мене. - Слухай, тобі років скільки? На вигляд ніби дитина в лабораторії заблукала. Достатньо. - процідила я. - Будеш грубити - подарунки з собою заберу і нічого не отримаєш! Подарунки? - хацікавлено подивився на мене відьмак і вставши підійшов ближче.

На повний зріст він був досить високий, майже під два метри, з блакитними, як океан, очима і блондинистим волоссям.

Досить на мене залипати, це не ввічливо! – засміявся відьмак. - То що ти принесла? Тобі точно сподобається. – я посміхнулася і посунула йому коробку. – Це все тобі.

Відкривши ящик, чоловік дістав кілька пляшок синьої густої рідини. Придивившись, його очі округлилися.

Нііііі, це ж не ... - почав він. Так! - усміхаючись відповіла я. - Отрута василіска! Як? Звідки? - витріщився на мене відьмак. Місця знати треба. - знизала плечима я. - Там ще настоянка древнього святого дуба, вичавка з вогняного персика, трохи крові кіцуне і маленька баночка сліз гідри. Але їх я прямо від душі відриваю. В прямому сенсі! Кіро це… Це ж скарби! Їх ніде не дістати! Ти впевнена, що навіть під тортурами не скажеш звідки це? - захоплено змахуючи руками, запитав Сайрус. Впевнена. - розсміялася я. - Постарайся скопіювати формулу та записати. Може, вдасться синтезувати. Ага… Стій! А що ти хочеш натомість? - раптом зупинився відьмак і серйозно глянув на мене. Натомість? - здивувалася я, а потім плеснула себе долонею по лобі. - Ах так, точно, користь і таке інше. Нуууу ... ти ввечері зайнятий? Ні. - відповів чоловік, чекаючи на мої подальші дії. Тоді з тебе вечеря, а з мене приємна, але дуже втомлена після тренування компанія. - усміхнулася я. - Розкажеш мені, що у вас тут є. Ти серйозно? - чоловік глузливо підняв брову. Ну так. - я ображено надула губи. - Якщо ти вважаєш це малою платою, то тоді з тебе ще й десерт! Домовилися. – відьмак розсміявся. От і чудово! – я посміхнулася і пішла на вихід із лабораторії. - Буду пізно, десь о першій-другій годині ночі. Треба про неї у Ламара розпитати, чи що… - здивовано дивлячись на двері, а потім на ящик із зіллям тихо сказав Сайрус сам до себе.

Поки Кіри не було, Сайрус встиг узяти зразки зіль, приготувати вечерю і поговорити з Ламаром. Від останнього він дізнався багато цікавого про дівчисько. Ментальний контроль, сили і здібності, що не піддаються вивченню, а до всього ще й характер некерованого підлітка. Опис дівчини був більш ніж цікавим.

Приготувавши на вечерю рибу, запечену на грилі з овочами та соусом, а також роздобувши шоколад на обіцяний десерт, Сайрус заходився чекати на Кіру, захоплений зразками нових еліксирів.

Кіра приповзла в лабораторію ближче до третьої години ночі, після заняття з Аяксом.

Сай, зараз помру! - простогнала дівчина. - Є щось від голови? Парацетамол? - усміхнувся чоловік, підхопивши Кіру під руку і посадивши за стіл. Знущаєшся? - поглянула я на блондина. Вибач. - посміхнувся він. - Дай гляну.

Приставивши пальці до моєї голови, чоловік насупився, після чого щось прошепотів і головний біль став легшим.

Що ти зробив? - здивовано запитала я. Ну, я ж цілитель! – посміхнувся Сайрус. - Все, сідай вечеряти! Вже давно все холодне!

Присівши за стіл я взяла виделку і, подякувавши за вечерю, почала їсти.

Слухай, Кіро, я тут питав про тебе… що в тебе було з Еларом? – він уважно глянув на мене. Хм.. з Еларом.. - я задумалася і відклала виделку. - Ми були близько знайомі багато сотень років тому. Наскільки близько? - посміхнувся чоловік. Дуже. - всміхнулася я у відповідь. - Але потім наші доріжки розійшлися. Я думала, що він загинув. Відьмаків убити не так просто. - підмітив Сайрус. Він тоді ще не був відьмаком. - відповіла я. Хм цікаво. – задумався відьмак. - Ти пробач, я не так часто буваю на званих вечерях та прийомах, як наші старійшини. Звик вечеряти один у лабораторії. Ой, ага, розказуй. - засміялася я. - І з дівчатами ти спілкуватися не вмієш, і в їжу афродизіак не підмішував?! Цього я не казав. - променисто посміхнувся блондин. От же ж.. навіть не знаю як його назвати!

Наївшись, я відставила тарілку і глянула на цілителя. Він досить симпатичний, я б навіть сказала гарненький ... Тьху, блін! Невже подіяв афродизіак?

Ні, я змалку такий. А афродизіак на тебе не діє, бо вже б накинулася на мене. - сказав Сайрус, доїдаючи вечерю. Гей! Читати чужі думки непристойно! - обурилася я. Добре Добре. - засміявся чоловік. - Вибач.

 

"Кіра, ти чому досі не спиш?!" - Почула я в голові грізний голос Аякса.

"Я вечеряю." - відповіла я.

“Бачу я як ти вечеряєш! Швидко спати! Завтра на занятті це обговоримо!” - сказав чоловік і розірвав зв'язок. Я закотила очі і встала.

 

Дякую за вечерю, Сай. Ще зайду. - роздратовано сказала я і попрямувала до виходу з лабораторії. Біжи, поки Аякс особисто не прийшов тебе відшльопати і за ручку спати відводити! - сміючись, сказав цілитель. ‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 22 23 24 ... 46
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Відьмаки і стежки Первородних, Кіра Найт», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Відьмаки і стежки Первородних, Кіра Найт"