Читати книгу - "Заручники шлюбу, Дані Балл"

Денис

Губи Ліни на стільки м'які і приємні на смак, що я наче потрапив у інший вимір від задоволення, можливо очікування поцілунку затьмарили мені голову. До тями мене швидко повернув ляпас дівчини. Від удару до мене дійшло, що зробив помилку. Спочатку Ліна відповіла на поцілунок, а потім наче зрозуміла що робить і вдарила мене. 

- Ніколи більше так не роби! - Вона розгнівано закричала, різко розвернулася і побігла в свою кімнату.

Я це зробив! Я поцілував Аделіну. Поцілував. Аделіну. Коли всі пішли я довго не міг заспокоїтись, сподівався, що мені стане легше, а потім ми вже цілуємось. Не знаю як це сталось, але мені сподобалось.

Весь вечір я спостерігав, як вона разом з Владом чудово проводила час, їй було весело і цікаво з ним, здавалась, що вибухну. Я ревнував свою дружину. Бляха, як я влип. Ще й Міла весь вечір щось від мене хотіла, як завжди просила якісь гроші, це ще більше мене дратувало. Моїй дівчині потрібні лише гроші від мене, а та яка здається мені подобається, фліртує з іншим. Дідько! 

Наступного дня ми не розмовляли, Ліна усім своїм виглядом показувала, що не рада моїй компанії. А ввечері сама ініціювала розмову.

- Те що відбулось вчора не повинно повторитись. Ми домовлялися виключно про ділові стосунки. 

- Нічого страшного не сталось, це просто поцілунок.

- Це для тебе нічого страшного, для мене все по-іншому. Мені огидно від однієї думки, що пів години назад ти цілував Мілу, а потім мене. Це зневага як мінімум. - Думав, що їй огидний я, а виявилось, що їй не приємно, що до неї  цілував іншу. Та я вже й не пам'ятаю коли в останнє хотів цілувати свою дівчину, про щось більше взагалі забув. В мене сексу не було з того часу як ночував у Міли. Я не хочу лягати з нею в ліжко, бо в голові постійно Аделіна. 

- Добре, більше ніяких поцілунків. А тепер я повинен з тобою попрощатись, в мене є справи. - Треба викинути з голови дурниці, найкращій спосіб це поїхати в зал. 

На моє повноліття батько подарував мені невеликий спортзал, біля новобудови, можливо навіть кімнатку. Я обожнював займатись спортом тому проводив там багато часу. Через те, що я розумівся на бодібілдингу надав консультації, проводив персональні тренування, потрохи заробляв і розширював той невеликий зал. Це була моя справа, згодом викупив ще одне приміщення, потім поверх. А зараз я маю три поверхи спортивного комплексу. Влад допомагав у проектуванні, не дарма в мене друг архітектор. Я сам заробив все, що там зараз є. І хоч батько вважає це своєю заслугою, я абсолютно не згоден. Напочатку то було приміщення з гантелями для двох людей і однією біговою доріжкою. Тож весь розвиток я приписую собі. Саме зараз меня терміново потрібен спаринг, щоб відволікатись від своїх сімейних справ.

В ринзі був тренер комплексу - Артем, чудовий партнер для того, щоб випустити пару.

- Як завжди? - Це означало, що ми будемо битись в повну силу, до останнього. Якщо я звертався саме до Артема, то завжди було лише так, а коли мені просто хотілось потренуватися, я обирав когось зі своїх друзів. Але сьогодні мені необхідно когось добре побити і отримати достойну відповідь суперника. 

- Так, сьогодні до кінця.

Після бою з тренером з боксу, я ледь приповз додому, я звичайно йому також дав на горіхи, але мені від цього не легше. В мене болить все тіло, ниє від ударів, а завтра ще синці з'являться. Зате немає сил перейматись, через Ліну і мої непрохані почуття.