Книги Українською Мовою » 💛 Публіцистика » Ми - Bellingcat. Онлайн-розслідування міжнародних злочинів, Еліот Хіггінс 📚 - Українською

Читати книгу - "Ми - Bellingcat. Онлайн-розслідування міжнародних злочинів, Еліот Хіггінс"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Ми - Bellingcat. Онлайн-розслідування міжнародних злочинів" автора Еліот Хіггінс. Жанр книги: 💛 Публіцистика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 22 23 24 ... 74
Перейти на сторінку:
факти, як у статті російської державної агенції ІТАР-ТАСС у день катастрофи МН17, де нібито очевидець стверджував, що збили український Ан-26, чого насправді не було. Третя тактика — відвернути увагу від головної теми. Для цього використовують теорії змови і відбивають звинувачення у стилі «сам дурень»: «Ви кажете, що сепаратисти збили літак в Україні, а як щодо тисяч мирних жителів, які загинули в іракській війні?». Такі закиди породжують світосприйняття, означене моральною розгубленістю: нікому не можна вірити, ніде не знайти правди 164. Четверта тактика — залякування, погрози жахливими наслідками для тих, хто не підтримує лінію Кремля.

Західні уряди, занепокоєні збиттям MH17, намагалися протистояти московській інформаційній операції. Через день після телевистави російських генералів американські посадовці просто виклали у твітері супутниковий знімок з імовірним місцем запуску ракети. Під неякісним зображенням не зазначили джерела, з нього насміхалися в онлайн-спільнотах. Тогочасні заголовки часто згадували Bellingcat десь так: «Група блогерів розкопує дані про МН17 швидше за американських шпигунів» 165. Ця стаття нагадала мені реакцію США на хімічні атаки в сирійській Гуті за рік до того, коли Білий дім оприлюднив мляві чотири сторінки розвідданих із незграбною картою, при цьому повністю проігнорувавши інформацію з відкритих джерел, набагато надійнішу і точнішу. І знову Сполучені Штати, попри всі свої різноманітні розвідслужби, додали мало нового до суспільної дискусії. Ба більше, вони шкодили такій дискусії, формуючи у публіки думку, наче доказів не існує.

Генерал Майкл Гейден, колишній очільник ЦРУ і Агентства нацбезпеки, нагадав про переломний для американської розвідки момент іще в середині 1990-х, коли перед чинами кіберрозвідки постало питання: спробувати домінувати в кіберпросторі чи домінувати в інформаційній сфері загалом, зокрема в дипломатії, зв’язках із громадськістю, дезінформації тощо? «Дебати були запеклими, і зрештою ми вирішили зосередитися на кіберпросторі, — згадував він. — І зараз найбільша штука в тому, що росіяни обрали другий варіант. Росіяни прагнуть не лише кібердомінування, а інформаційного домінування в цілому» 166.

Менш ніж через годину після катастрофи MH17 узялося до роботи Агентство інтернет-досліджень — горезвісна «фабрика тролів», базована в Санкт-Петербурзі 167, де працівникам платять за вкидання в мережу величезних обсягів дезінформації. Протягом перших трьох днів його твітер-акаунти запостили 111 486 повідомлень — більше не бувало ні до, ні після 168. Більшість твітів була російською мовою і починалася із заяви, що збитий літак був українським військовим літаком, а отже, його збили справедливо. Невдовзі змінили платівку: мовляв, винні українці, які збили пасажирський літак, аби розпалити ненависть до підтримуваних Росією сепаратистів. Крім того, проплачені боти постили дезінформацію в лайвджорнал і поширювали ці публікації у твітері. Класичний прийом закільцьованої інформації, коли брехня потребує підтвердження з іншого ресурсу, який теж сфабриковано.

Кетрін Фітцпатрик, аналітикиня онлайн-видання Interpreter, яке вивчає злочини Кремля, згадує, як одна конкретна російська брехня про MH17 ширилася в інтернеті. Спочатку з’явились однакові публікації в російських соцмережах, твітері та фейсбуку: усі вони наполягали, що відео з «Буком» без однієї ракети знято в підконтрольному Україні місті. Потім ідентичні фейкові дописи почали з’являтися в західних соцмережах, на російському ТБ і сепаратистських сайтах. Останньою ланкою в ланцюзі дезінформації став брифінг Міністерства оборони Росії 21 липня 2014 року. «Це була навмисна спроба зімітувати “масові зусилля” із визначення геолокації», — сказала Фітцпатрик 169.

На жаль для Кремля, ми не зупинялися. На ютубі з’явилося свіже відео — зняте, схоже, з іншого будинку, — цього разу з виглядом на прибудинкову ділянку із сухою травою і проїжджу частину, де проїхала вантажівка з «Буком» на платформі. Людина, яка це запостила, вочевидь, усвідомлювала, що необхідно перевіряти всі онлайн-матеріали, тому вказала географічні координати (48°01’01.1˝N, 38°18’06.6˝E) і час зйомки. Для нас це була лише зачіпка, адже будь-хто може казати що завгодно. Першим ділом ми ввели координати в Google Earth: на супутниковому знімку були будівлі, стежки і двосмугова дорога. З боку, де перебував оператор, ми побачили багатоквартирний будинок. Порівнюючи відеокадри із супутниковими знімками, ми знаходили дедалі більше збігів у деталях, аж поки встановили повну відповідність: стежки, протоптані по газонах, будинок через дорогу, великий синій ящик на траві. Місто Зугрес, як і було заявлено. Далі слід було перевірити час. Дерева на відео відкидали тіні, тож стали сонячними годинниками для додатку SunCalc. Як і стверджував ютубер, відео зняли близько 11:40 — і це найраніший час, коли було помічено «Бук».

Ще одну нову зачіпку дав журнал Paris Match, який опублікував у мережі фотографію вантажівки, що перевозила ракетну установку, імовірно, в околицях Сніжного в день атаки. Фото зробили з машини, що проїжджала повз. Нам ще не траплялося такого наближеного й чіткого знімка вантажівки. Ми одразу помітили жовтий знак ззаду кабіни — з телефонним номером із контрольованого сепаратистами Донецька. Журналісти Paris Match подзвонили: виявилося, що це номер будівельної компанії, і там хтось сказав, що вантажівку захопили сепаратисти і невідомо, де вона.

Однак у Paris Match припустилися помилки. Імовірно, на фото було Сніжне, але перед публікацією цього ніхто не перевірив. З відкритих джерел нам відомо, що пізніше «Бук» переміщувався через Зугрес, Торез і Сніжне. Щоб з’ясувати, де зроблено фото, треба було проїхати всю дорогу від Донецька до Сніжного, вдивляючись в узбіччя, аж доки натрапиш на відповідну картинку. Проте їхати в зону бойових дій не надто раціонально. Натомість один онлайн-детектив «проїхав» увесь цей шлях за допомогою планувальника маршрутів і Google Street View 170. Уперше матеріал цього автора з’явився в блозі Ukraine@War, відверто проукраїнському сайті: у тій же статті згадано «терорашистів», тож джерело навряд чи неупереджене. До того ж не було ніяких даних про автора, окрім нікнейму «Кріс Постал». Така непрозорість зазвичай відлякує традиційних журналістів, але метод Bellingcat — незалежна перевірка. Нам потрібно було не дізнаватися, хто такий Кріс Постал, а відтворити його дослідження. Для нас усяке твердження в інтернеті — лише гіпотеза, яку можна підтвердити тільки з вагомими доказами, загальнодоступними для самостійної перевірки. Такий собі науковий метод у журналістиці.

Ми зіставили фото з імовірним місцем у Google Street View. Я навіть замалював гілки дерев із фото Paris Match і з гугл-панорам: чи однакові структура крони й листя? Так, однакові. Встановити час теж допомогли дерева:

1 ... 22 23 24 ... 74
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ми - Bellingcat. Онлайн-розслідування міжнародних злочинів, Еліот Хіггінс», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Ми - Bellingcat. Онлайн-розслідування міжнародних злочинів, Еліот Хіггінс» жанру - 💛 Публіцистика:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Ми - Bellingcat. Онлайн-розслідування міжнародних злочинів, Еліот Хіггінс"