Читати книгу - "Одного разу я прокинулась і перетворилась на..., Ліна Діксон"

Белатриса, почувши мій голос, здивовано обернулась та глянула на мене.

-Ти?! Й-як?!

Я знала, що тут потрібно виразити усю свою лють. Хоча зараз і не відчувала аж настільки багато агресії, проте у мене вийшло доволі не погано:  

-ШВИДКО ПОКЛАЛА ВСЮ ЗБРОЮ НА СТІЛ!

-Інакше що?) Вистрілиш в мене?

-Можу і вистрілити, - мовила я, зробивши гучний постріл в повітря.

«Виявляється - вмію», - промайнуло у моїй голові. Цей звук був дзвінкий та голосний. Пуля пролетіла прямо повз Даніеля, застрягши в стіні позаду нього. Світло в будівлі залишилось увімкненим. 

-Наступний буде в твою пусту голову, - сказала я, - я ще раз повторюю ЗБРОЮ НА СТІЛ!!!

Белатриса неохоче поклала пістолет та ніж на стіл, трохи збентежено відійшовши від нього. У її голові вже, вірогідно, був план наступних підступних дій, адже просто так вона б не здалась. 

Але я не дала їй реалізувати їх: я в цю ж секунду накинулась на Белатрису та, після кількох спритних рухів, уже наступної миті втискала її коліном в стіну. «Виявляється, я і битися вмію», - подумала я.

Бандитка не могла навіть поворухнутись. Я міцно тримала руки Белатриси у неї за спиною. Даніель, не бажаючи приймати цього факту, був відверто вражений такою витримкою. Я не бачила його виразу обличчя, чи ще чогось, я простоо це знала.

Як тут злодійка закричала. У приміщення увірвалось двоє чоловіків. Я не розгубилась та сказала: «Не підходьте! Буду стріляти!» З цими словами я вистрілила в лампочку в стелі, цим самим "вимкнувши" світло в приміщенні. Буквально через кілька секунд до будиночку увірвались Олівер та Домінік та ще декілька поліцейських.