Читати книгу - "Книга перша. У пошуках Дивли, LesykLab"

– То як щодо тебе? – Ровендер зупинився і озирнувся на дівчинку через плече. – Якщо робот – не твоя мати, то що сталося з твоєю матір'ю?

Єва відповіла, і голос її пролунав як самотній дзвіночок у галасливому нічному оркестрі:

- Я ніколи не знала ні матері, ні батька. У мене завжди була лише Матр.

Вона згадувала, як робот заштовхувала її у вентиляційну шахту – лише вчора ввечері Ровендер затримав погляд на обличчі дівчинки, освітленого місяцем.

- Тоді давай знайдемо її, добре?

Єва тільки згідно кивнула.

Якийсь час вони мовчали, заглиблюючись все далі в хащі. Нарешті Ровендер зупинився.

- Думаю, твій будинок прямо перед нами, Єва Дев'ять.

Десь із нічного неба долинув гудіння. Над їхніми головами промайнула тінь великого птаха.

– Шиїса! - прошипів Ровендер, відштовхуючи Єву в тінь бродячого дерева. – Так і знав!

– Що? Що таке? - Єва пильно вдивлялася в крону розширеними від страху очима.

- Бестіїл, - виплюнув Ровендер. - Треба було зламати його глайдер, поки був шанс.

Єва прислухалася до гудіння глайдера: спочатку воно було зовсім далеким і низьким, а потім почало наростати.

- Намотує кола, - пояснив Ровендер. Вигнувши шию, він встиг миттю побачити літаючий апарат, що прослизнув над ними. - Зараз дамо йому пролетіти ще гурток, а потім дуже швидко побіжимо. Зрозуміло?

– І він нас не помітить? - Єва розминала хвору ногу, готуючись до ривка.

- Він чує тепло, але ніч нині прохолодна. Якщо встигнемо миттю пірнути під землю, може, й не помітить, – відповів Ровендер, не відриваючи очей від темного небосхилу. Тонкий місяць знову пішов подрімати там. Звук глайдера пішов, потім знову почав наближатися. - Він повертається, - прошепотів Ровендер, ховаючись у тіні дерева. - Приготуйся. - Глайдер просвистів повз. – Давай! Уперед!

Обидва кинулися через маленьку галявину до входу в Притулок Єви. Біля самого входу Єва запнулась об важкі залізні двері, що валялися на землі.

Єва захекалася і, намагаючись перепочити, спостерігала за тим, як Ровендер оглядає небо, ховаючись за розгорнутим входом.

- Бестіїл заходить на нове коло, - доповів він.

Єва вловила, що моторошне гудіння глайдера затихає десь вдалині.

- Цього разу пронесло, але треба поквапитися, - застеріг Ровендер. - Ходімо-ходімо.

Єва почала спускатися сходами, де до цього жодного разу не була, хоч і знала, що ця драбина існує. заборонено.

- Напевно, першим варто піти мені, щоб переконатися у безпеці цього місця, - запропонував Ровендер.

- Ні, все нормально, - відповіла Єва, продовжуючи спускатися. – Я знаю, де я. А крім того, тобі треба йти, правильно? Тепер я сама собою.

Ровендер дивився вниз із верхніх сходинок.

- Мабуть, я можу принаймні допомогти тобі знайти твою матір-робота.

Єва кивнула:

- Гаразд. Дякую.

Спираючись на свою палицю, Ровендер прошкутильгав повз дівчинку і повів Єву в її власний Притулок.

Сходи упиралися в задню стіну порожньої білої кімнати – житла Матр. Єва, зрозуміло, знала про нього. , А інше – побувати самій. Єва насправді виявила лише зламаний голокомп'ютер, проецірующий зображення всіх кімнат Притулку.

– Як туди увійти? – Ровендер вивчав замкнені двері, що ведуть до центрального відсіку Притулку.

- Зараз, - озвалася Єва, дивлячись почергово на всі голограми. Кожна з них відображала одну з кімнат.

Кімната 1: Центр керування. Єва бачила себе з Ровендером, що розглядали зображення. Вид зверху.

Кімната 2: Голографічна камера. На пропаленій підлозі лежав головний проектор. Всюди в калюжах рідини з вогнегасників валялися шматки, що відламали від нього.

Кімната 3: Спортзал. Усі тренажери були перекинуті та розкидані. На дні дрібного басейну виднілася величезна деталь невідомо чого.

Кімната 4: Теплиця. Тут усе було чорно. Камера, схоже, не працювала.

Кімната 5: Спальня Єви. Здається, вона постраждала більше за інші приміщення. Чорні безформні шматки речей дівчинки були звалені в одну велику купу, що розповзалася, а з труб системи охолодження з усіх боків сочилася вода.

Охоплена непідробним жахом, Єва не зводила очей з голограми. "Невже в мене більше нічого немає?" Вона важко відірвала погляд від жахливої ​​картини і продовжила пошук Матр.

Кімната 6: Кухня. Тут також було все чорно. Очевидно, і ця камера зламалася.

Кімната 7: Склад. А тут панував справжній хаос: стелажі хтось перекинув, а весь вміст звалили на підлогу.

Кімната 8: Генераторна. Ще одне «заборонене» приміщення, яке теж опинилося у повній темряві. Втім, Єва здогадалася, що камера там працювала, просто не горіло світло.

- Ми з Матр розлучилися ось тут. - Єва показала на порожній екран кухні. – Давай почнемо звідти.

Вона натиснула на велику зелену кнопку біля дверей, проте та не відкрилася. Єва натиснула сильніше. Нічого.