Читати книгу - "Три бажання для мільйонера, Лія Серебро"

Ренат усміхнувся, але в його очах відчувалася серйозність.

- Ти не повинна думати, що в тебе немає можливості. Можливо, саме ця криза - шанс переосмислити своє життя? Може, варто поговорити з Дімою, а не ховатися від своїх почуттів?

Анна відчула, як її охоплює тепло від його слів. Він завжди вмів підтримати і направити її.

- Ти маєш рацію, - погодилася вона. - Але як я можу це зробити? Він одружений до того ж!

- Навіщо чекати? - перебив її Ренат, трохи посміхнувшись. - Ти знаєш, що завжди можеш зателефонувати йому, а дружина, до слова, не стіна...

- Можливо, - тихо промовила вона, хоча в душі знала, що має це зробити.

Ренат подивився на неї з легким смішком.

- І якщо ти наважишся, не забудь, що я завжди за тебе! Я не дозволю тобі втратити свій шанс.

Анна розсміялася, відчувши, як напруга зникає.

- Дякую, Ренате. Мені справді потрібно було поговорити з тобою про це. Ти додав мені впевненості, але боюся, що щойно я звідси вийду, вона зникне... - сказала Анна з часткою розчарованості в собі.

Ренат, помітивши її сумніви, злегка нахилився вперед, підтримуючи розмову.

- Анно, ти не одна в цьому. Пам'ятаєш, як ми колись мріяли про свої кар'єрні цілі? Ти домоглася багато чого, і те, що відбувається зараз, - лише тимчасове випробування.

Анна кивнула, але її думки все ще блукали.

- Але я відчуваю, що все котиться до краху. Олексій... Діма... - зітхнула вона.

Ренат, також шумно зітхнув, його погляд став більш серйозним.

- Так, зрада завжди болісна. Але важливо зрозуміти, що це його недолік, а не твій. Ти заслуговуєш на більше, ніж бути другим вибором.

Анна задумалася, зміщуючи погляд на свою каву.

- Мені потрібно навчитися бути сильнішою. - Вона зам'ялася, підбираючи слова. - Але іноді здається, що я не впораюся.

Ренат посміхнувся, підморгнувши їй.

- Ти ж психолог, Анно. Ти знаєш, як працювати з емоціями! Використовуй це. Згадай, що ти сама говорила про те, як важливо давати собі час на переживання.

Анна відчула, як її впевненість трохи зміцнилася.

- Напевно, ти маєш рацію. Треба просто зібратися з думками і не боятися рухатися далі.

- Ось саме! - підхопив він. - А поки що давай вип'ємо за тебе і твоє майбутнє.

Вони підняли келихи, дбайливо й завчасно принесені офіціантом, і Анна посміхнулася, відчувши підтримку.

- Дякую, Ренате. Я не знаю, що б робила без тебе.

- Не переживай, я завжди на зв'язку. - Він подивився їй в очі з розумінням. - І знаєш, якщо тобі потрібен хтось, щоб відволіктися, просто дай знати.

Анна розсміялася, відчувши себе трохи легше.

- Може, й справді варто поїхати на зустріч випускників?

- Ось, це вже правильний підхід! - вигукнув Ренат, акуратно поставивши келих.

Вона кивнула, і на мить забула про свої тривоги.

- Так, чому б і ні. Але! - раптом почала вона. -Ми можемо обговорити не тільки мої проблеми, а й твої. Як там твій бізнес?

- Усе нормально, хоч і буває непросто. Але знаєш, з кожним роком стає легше. - Він став більш серйозним. - Головне - не втрачати надію і вірити в себе.

- Як ти завжди казав: «Справжні проблеми починаються, коли втрачаєш віру в себе».

Ренат кивнув.

- А ти не втрачай її, навіть коли здається, що все йде шкереберть.

Анна зітхнула, наповнюючись теплом від дружньої підтримки.

- Дякую, Ренате. Мені справді потрібно було поговорити з тобою про це. Ти додав мені впевненості, але боюся, що щойно я звідси вийду, вона зникне... - знову зітхнувши, повторила вона.