Читати книгу - "Пацієнт, Трюде Тейге"

Карстен показав на Евена.

— Ти вестимеш розмову, я допомагатиму.

Кайса розповіла про своє знайомство з Йораном Нордіном, про першу зустріч 14 березня, тобто дев’ять днів тому, і про останню, чотири дні тому. Ні Карстен, ні Евен і словом не обмовилися про кілька ідентичностей жертви. Коли Кайса закінчила розповідь, Евен запитав:

— Вас не здивувала його загадковість?

— Звичайно, здивувала, але я не могла змушувати його відкритися.

— Що ще впало в вічі?

— Кілька разів мені здалося, що він добре знає місцевість.

— У чому це виявлялося?

— У тому, що він казав і як висловлювався.

— Гадаєте, він швед?

— Так, я навіть у цьому певна, бо розмовляв, як швед, який намагається говорити норвезькою. Чи навпаки, ну, розумієте, як на отому комедійному норвезько-шведському ток-шоу Фредріка Скавлана. Та й ім’я в нього шведське.

— Він міг вдавати шведа, — завважив Евен.

— Куди ви хилите? — нетерпляче запитала Кайса. — Він не був шведом?

— Ні, насправді, його звали Крістофер Волкер. Посвідчення водія таїландське.

— Щось у його словах натякало на те, що він походить з тих країв? — запитав Карстен.

— Та ні… Дивно… Брат Юлії пропав безвісти в Таїланді. Під час цунамі 2004 року.

— Правильно, — кивнув Евен.

— Можливо, знав Аллана, — промовила Кайса. — Мені здалося, що він був кимось на кшталт приватного детектива, який мав завдання добути більше інформації про зникнення Юлії та потребував допомоги людини, яка б добре знала місцевість і місцевих людей.

— Але навіщо вдавати з себе шведа? — втрутився Карстен.

— О… — Кайсі раптом зблиснув здогад. — Ви думаєте, що Аллан не загинув! Спотворене обличчя, важко впізнати, розмовляв сворск — будь-хто зумів би так.

Евен засміявся, кивнув до Карстена.

— Я завжди казав, що їй треба працювати в поліції.

— Це Аллан! — ошелешено запитала Кайса.

— Цього ми не знаємо.

— Він сказав, що його потворність наслідок нещасного випадку.

— Якщо — я кажу «якщо» — це Аллан, то навіщо вдавати свою смерть? Чому повернувся інкогніто? — запитав Евен. — Він тутешній. Нащо просити тебе про допомогу?

Кайса різко нахилилася над столом.

— Він не хотів, щоб його впізнали! Хотів, щоб того, хто розпитуватиме людей, сприймали за свого, йому потрібний був свіжий погляд на справу, — вона легенько постукала пальцем по столі. — Слухайте! Аллана підозрювали за свідченням одного-єдиного свідка, — запально вела вона далі. — Сусідського хлопця, Фруде Ульсена. Фруде сказав, ніби того фатального вечора бачив Аллана з Юлією. Але, якщо Аллан казав правду, якщо він, справді, не виходив тоді з дому, це означає, що Фруде Ульсен збрехав. Аллан приїхав, щоб помститися. Тепер я розумію, чому він був такий впевнений, що Фруде збрехав.

— Або ж він приїхав, що вивести на чисту воду людину, яку вважав причетною до зникнення сестри, — сказав Евен. — Або і те, і те. Може, він підозрював Фруде Ульсена у вбивстві сестри?

— Ти розкопала щось нове у «справі Юлії»? — запитав Карстен.

— Можливо… — Кайса почала набирати щось у телефоні. — Я перешлю тобі звіт, який Йоран Нордін — чи Аллан — отримав від мене на останній нашій зустрічі. Одна жінка, яка була тоді в молитовному домі, сказала, що Фруде стало зле, і він виходив у туалет. Фруде повернувся мокрий з голови до ніг, ніби весь заліз під кран з водою — так їй здалося. Але я десь читала, що в вечір зникнення Юлії падав рясний дощ, так?

— Уявлення не маю, — відповів Карстен. — Я дуже поверхово знаю цю справу.

Евен кивнув.

— Мені було всього лиш п’ятнадцять, але добре все пам’ятаю. До того ж, мене потім залучали до повторного розслідування, бо ж я тут виріс. Твоя правда, того вечора дощило й було страшенно темно, бо вуличне освітлення вийшло з ладу.

— А якщо Фруде Ульсен збрехав, якщо йому не ставало погано? — вела далі Кайса. — А насправді…

— …він пішов за Юлією, — докінчив Карстен.

— Можливо, йому повірили на слово, а ніхто зі свідків не згадав, що він виходив з вечорниць? — запитала Кайса.

— Тоді в слідчих діях допустилися багатьох помилок, — сказав Карстен. — Свідки розповідали лише те, що їм здавалося релевантним, — він кивнув убік Евена. — Треба перевірити, що вдалося з’ясувати поліції 2002 року.

— Як, кажете, звали Йорана Нордіна? — раптом запитала Кайса.

— Крістофер Волкер, — відповів Евен.

— Крістофер Волкер? — Кайса, усміхнувшись, обвела всіх поглядом.

Карстен здивовано звів угору брови.

— Невже не впізнаєте імені?

Карстен і Евен заперечно похитали головами.

— Фантом! Справжнє ім’я Фантома, героя знаменитого коміксу, Крістофер Волкер. Людина, яка не може вмерти. Аллан вижив під час цунамі, став невпізнаваним і повернувся, щоб помститися або з’ясувати правду — або те й те. Він подумав, що я можу запідозрити зв’язок між братом, який загинув у Таїланді, і чоловіком, який приїхав звідти й намагається розслідувати зникнення його сестри. Тож вирішив удавати шведа. Подвійна фальшива ідентичність…

26

Маріанне Вінтер мовчки міряла поглядом Карстена Хьолоса й Евена Рюнне.

— Ми впевнені, що то був Аллан.

Маріанне підійшла до вікна, стала спиною до них, нервово провела рукою по короткому волоссі. Карстен з Евеном вичікувально стояли у дверях вітальні, спостерігаючи за нею. Ззаду їй цілком можна було дати двадцять років: струнка, у вузьких джинсах. Вона щільніше загорнулася у плетений светр. Здавалося, плаче. Піднесла руку до обличчя.

— Що трапилося? — запитала згодом.

— Мені шкода, але ми вважаємо, що його вбили, — промовив Карстен.

Маріанне Вінтер зиркнула через плече.

Поліція Таїланду відповіла на запит. Аллана Вінтера вважали зниклим безвісти, імовірно, загинув під час цунамі. Жодний Крістофер Волкер у паспортному реєстрі не значився. Напевно, роздобув собі фальшиві документи.

Останнім елементом пазла стали записи в журналі стоматолога в місцевому стоматологічному кабінеті у Вестьой. Не залишалося ніякого сумніву, що вбитий — Аллан Вінтер.

— Не знаю, що й казати… — Маріанне Вінтер все ще стояла біля вікна, спиною до поліцейських. — То Аллан не загинув у цунамі? — вона обернулася. — І всі ці роки… — промовила вона й надовго замовкла. — …він жив?

— Розумію, це важко, — озвався Карстен. — Але, сподіваюсь, ви розумієте, що ми мусимо поставити вам кілька запитань?

Маріанне Вінтер кивнула й жестом запросила поліцейських до столу.

— Де ви були в суботу ввечері?

— Вдома.

— Сама?

— Так.

— Ми знайшли на тілі слід від уколу, — сказав Евен. — Припускаємо, що хтось вколов йому завищену дозу.

— То… ви натякаєте на те, що я могла це зробити,