Читати книгу - "Потраплянка № 13 або 12 наречених для принца Ендрю, Катріна Страж"

- Я маю одну ідею, - промовив Доріан та змовницьки подивився на нас із принцом.

- Якщо вона стосуватиметься зміни існуючих традицій щодо відбору, то я не погоджуся, - категорично відповів Ендрю.

- Ваші традиції доведеться змінити, принце, адже час не стоїть на місці, - спробувала якось делікатно вмовити майбутнього короля, а сама дивувалась, невже я погодилась із Доріаном? Оце так. Та й, чесно кажучи, мені не імпонувала сама ідея відбору. Може, я трохи феміністка, але отак ганятись заради потенційного чоловіка не стала б.

Доріан кинув на мене здивований погляд, напевно не сподівався знайти в моїй особі соратника. Так, я вмію дивувати, і якщо вже ми з ним вияснили усі спірні моменти та працюємо разом, чом би не пристати на його пропозицію?

- Ми не будемо вносити кардинальні зміни, - Доріан продовжив викладати свій план, - але погодьтесь, на відборі й так усе пішло шкереберть, відсутня майже половина претенденток. Гадаю, не потрібно зайвий раз нагадувати, що на фінальному балу усі потенційні наречені повинні бути присутніми, бо прибудуть представники з усіх королівств. Отже, нам необхідно зловити цього покидька, котрий псує відбір та репутацію Тревонії, і вирішити справу з амнезією принцес. Або доведеться воювати з усіма королівствами одночасно. Ставлю сто до одного, що Тревонія програє.

- Я все це пречудово розумію, - кусаючи губу від злості та нерішучості, відповів Ендрю, - як і те, що цей покидьок має доступ до території палацу, пересувається так, ніби у себе вдома. Раптом, це хтось з тих, кому ми довіряємо?

- Ну, якщо це не хтось із вас, то може, король або радник розважаються? – з легкою часткою глузування, звернулась до моїх співбесідників.

Чоловіки синхронно повернули голови до мене та зміряли неприємними поглядами, наче я якусь божевільну нісенітницю зморозила. Ой, та ну їх, я усі версію пропрацьовую! Щоб перервати обурене мовчання, я вирішила повернути тему на початок.

- То який ви маєте план, шановний пане ін-Грей?, - спитала так, наче нічого кримінального не сталось і жодних крамольних версій я не висувала. Навіть віями заплескала, отака я вся з себе дівчинка-дівчинка, трохи наївна та недалека.

- А план мій полягає у наступному, - чомусь важко зітхнув Доріан, дивлячись на мене, - до фінального балу ми заново навчимо наших забудькуватих принцес, ким вони є насправді. Навряд їхній появі зрадіє наш злодій.

- А магія? – спитав принц. – Як її повернути?

- Зробимо це, коли упіймаємо злодія, - стиснувши щелепи, відповів Доріан, - можливо, доведеться діяти навіть на балу.

- То ви хочете спіймати його на живця? – розуміюче простягнула я. - Непогано.

- Але ж буде скандал, - принц скривився так, наче у нього раптово заболіли усі зуби.

- Ми зробимо усе, як треба, буде лише легке невдоволення, - не погодився Доріан, - та з рештою, переможців ніхто не судить. Наче усі інші відбори проходять тихше води.

- Звісно, що ні, але ж не з такими кричущими неприємностями, - здається, принц ще зважував план Доріана, не наважуючись остаточно його прийняти.

- Я організую тотальний контроль за усіма претендентками, поновлю спогади тих, кому не пощастило, - далі розказував Доріан, - а вам, принце, дістанеться найважче, потрібно буде знайти ритуал, яким скористався злодій. Ми повинні розуміти, чого він хоче досягти. Можливо, зіпсована репутація Тревонії не єдина його мета.

- Добре, - врешті-решт погодився принц. – Але завтра на передостанньому етапі відбору жодна претендентка не повинна зникнути, як і після нього.

- Не зникне, клянуся, - з усією серйозністю запевнив Доріан.

- А що робити мені? – нетерпляче запитала я. Як же так, усім роздані вказівки, а я що, гірша за інших?

- Ви, - промовив Доріан, з прищуром дивлячись на мене, - будете робити усе те, що й завжди, плутатись під ногами…

- Що! – обурилась я. Оце вже образливо! Я схрестила руки на грудях, і подивилась на Доріана так, наче лазерами бажала пропалити пару дірок в торсі нестерпного Голови Королівської служби безпеки.

- І тим самим слідкувати за принцесами та іншими підозрілими особами, якщо такі трапляться на вашому шляху, - в очах Доріана танцювали бісики, він явно намагався мене вколоти, - крім того, якщо ви зміните свою поведінку, це буде виглядати підозріло, а ми діємо так, аби не привертати зайвої уваги.

- Добре, - буркнула я у відповідь. Як не хотілось мені визнавати, але Доріан мав рацію, - Тоді якщо ми все вирішили, я піду до себе. Година вже пізня.

*****

Палац огорнула темрява. Усі мешканці королівського дому поринули в обійми Морфея, лише в апартаментах Доріана ін-Грея горів нічник. Голова Королівської служби безпеки сидів за столом і щось писав. На столі неподалік лежали дев’ять запечатаних конвертів. Дописавши останній лист, Доріан вклав його до конверта, запечатав магічним воском та викликав свого особистого слугу.

- Необхідно, щоб ці листи вже завтра дістались до адресатів, - розпорядився Доріан.

Слуга вклонився і зник у темряві пустих палацових коридорів, а його господар ліг у ліжко. Сон не йшов. Доріан вкотре прокручував у голові план, намагаючись знайти слабкі місця та прораховуючи їхні подальші дії, але думки враз по раз повертались до однієї невгамовної дівчини. Це ж треба, гмикнув він про себе, йому сподобалась потраплянка. Якби Доріану хтось сказав, що таке взагалі можливо, він би розсміявся тій людині в обличчя. Щоб він звернув увагу на потраплянку? Звісно, до цього випадку він ще жодної з них не бачив, але сама ситуація була настільки абсурдною, що викликала сміх, трохи нервовий сміх, якщо вже чесно.