Читати книгу - "Колишні. Повернути минуле, Софія Брай"

Очевидно, мала шанс бути разом із Дмитром, навіщо вона затіяла знайти замість себе заміну? 

Аліса завмерла на коротку мить, потім посміхнулася і плюхнулася на ліжко.

— Я побоялася, що він гидує тим, що я вже мала чоловіка, він дав мені житло, але ніколи не торкався до мене… Я людина, я звичайна жінка і мені хотілося чоловічої любові, ласки… 

Захар наче вдарила блискавка. Невже це його сестра? На обличчі Аліси з'явилася шалена посмішка:

— Я хотіла знайти для нього чисту дівчину, потім замінити її та стати цією чистою дівчиною. У дитинстві я врятувала його, до того ж, була поряд з ним багато років, і він, напевно, відчуває свій обов'язок переді мною. Нехай він і не любить мене, але він добре ставився до мене.Я прорахувала все до дрібниць ... тільки помилилася, що не перевірила знайдену дівчину. Я не очікувала, що вона виявиться з України, ще більшою випадковістю стало те, що їхні матері засватали їх ще в дитинстві.

Вона схопилася за руку брата. 

— Захаре, допоможи мені.

 — Як я можу тобі допомогти? 

— Ти можеш, можеш… 

Аліса потягла його до себе і стала шепотіти йому на вухо. Від її слів обличчя Захара ставало все похмурим і похмурим, після чого він висмикнув руку.

— Що ти несеш! Ти втомилася, виспись як слід!

Сказавши це, він одразу поспішив покинути кімнату.

У лікарні 

Після перев'язки рани Дмитро вийшов із головних воріт лікарні, а слідом за ним водій із в руках.

— Я просив тебе забронювати квиток на літак, ти забронював? 

Водій відреагував швидко і відразу відповів:

— Так, останній рейс, об одинадцятій годині, їдемо додому?

Дмитро подивився на наручний годинник: час був дев'ять сорок, залишалося трохи більше години. 

— В аеропорт.

Він пішов униз сходами, водій відразу наздогнав його і сказав:

— Дмитре Олексійовичу, ви поранені. Лікар сказав, що вам потрібний відпочинок. 

— Не треба. 

Італія 

У компанію прийшло замовлення від приватної особи, Денис сидів на дивані поруч із купою солодощів, і поплескавши своїми великими очима, запитав: 

— Чи можу я забрати все це з собою?

— Так, можеш. — Денис дуже подобався дівчинці з компанії. Він симпатичний і розумний, і, природно, це робило його чарівним.

— Денису, чому ти не їси тут, а хочеш взяти з собою? Боїшся, що побачимо, як ти їси? — Еліза, підперши рукою підборіддя, дивилася на хлопчика. 

Денис  з невинним виглядом подивився на Елізу: 

— Тітонько Елізо, у мене гарні манери, я лише хочу віднести сестричці.

Еліза зробила суворе обличчя, прикинувшись незадоволеною і потерла його за щоку: 

— Ти говорив неправду .

— Ні. Мама каже, що брехати не можна.

Еліза хмикнула:

— Твоя мама мені казала, що ти неслухняна дитина.

— Моя мама не могла так сказати, — заперечив Денис.

 — Якщо не віриш, можеш піти до мами і запитати.

Зараз у Софії нарада, якщо Денис піде до неї, то неодмінно вчинить там безлад.

 — Я нітрохи не вірю тобі, — сказавши це, він побіг.

Софія, закінчивши нараду, вийшла з конференц-залу і тут же побачила Дениса, що біжить до неї. 

— Мамо.

Вона зупинилася, але хлопчик все ж таки натрапив на її ногу, вона нахилилася і погладила сина по голові: 

— Денис! Не бігай так швидко. 

— Добре. — слухняно кивнув малюк.

— Що ти хочеш їсти? Ходімо, поїмо, — Софія глянула на годинник і побачила, що вже час обіду. 

— Я не хочу їсти, — Денис взяв її за руку і поклав до себе на живіт, — Бачиш, він уже випнувся. 

— Ти що, вагітний? — сказала Еліза, стоячи за ним і схрестивши руки на грудях. 

Денис озирнувся і невдоволено буркнув: 

— Хм, погана тітка! Хіба ти хочеш завагітніти, але шкода не можеш, і жоден дядько не любить тебе. 

Еліза підбігла до нього: 

— Ах ти!

Денис відразу сховався за мамою:

— Мамо, врятуй мене, тітка Еліз знову збожеволіла.

Софія вимушено взяла його на руки: ці двоє при кожній зустрічі закатують скандали, і вона нічого не може вдіяти. 

— Люба Еліз, — коли Денис вирішив, що Еліза хоче схопити його за вухо, він відразу змінив тон. Еліз хотіла схопити його за вухо, але в результаті рукою зачепила його по голові:

— Ти маєш гарну реакцію, але наступного разу я тобі спуску не дам. Софіє клієнт із України замовив весільну сукню, має деякі вимоги, ось, подивися.

Софія взяла папку із документами:

 — До якого терміну? 

— За два тижні. 

— Зрозуміла.

Після обіду, Софія знову взялася до роботи, а Денис грав поряд у головоломки, але найважчі йому вдавалися легко, тож незабаром йому стало нецікаво. Тоді він ліг на диван і заснув. Софія закінчила роботу раніше і взяла сина на руки. 

— Мамо. — Як тільки вона взяла його на руки, він прокинувся і захотів забрати солодощі, щоб віднести їх сестричці. 

— Це для Діани? — Запитала Софія. 

— Звісно. 

Взявши солодощі, вони вийшли з компанії і сіли в машину.

Коли вони під'їхали до будинку, Софія виявила, що забула папку з документами, яку їй дала Аня, вона ще не подивилася, що там було. Вона довела Дениса до будинку, а Діана, побачивши брата, що повернувся, радісно помчала до нього назустріч. Денис підняв пакет із солодощами і самовдоволено сказав: 

—  Дивись, що приніс тобі Денис.

У цей момент ласун Діана, побачивши в руках брата солодощі, мало не пустила слину: 

— Дякую Денис! Дай мені.

— Іди сюди.

Малята плюхнулися на диван і стали їсти солодощі. Софія не стала входити і крикнула: 

— Мамо, я забула дещо на роботі, мені треба поїхати до офісу.

— Добре, повертайся до вечері.

 — Добре, — Софія взяла сумку та зачинила двері. Сівши в машину, вона поїхала назад у компанію, забрала звідти забуту папку і поспішно повернулася додому.

Вже збираючись виходити з машини, Софія раптом побачила біля воріт чужу машину, яку вона вже знала,це була та сама машина, яку вона бачила вранці. Вона насупила брови: що тут знову робить Максим?