Читати книгу - "Бити разом, Дроянда"

Офіційне відкриття було без червоних стрічок, камер чи гучних промов. Просто двері, які вперше відчинились.

Першою увійшла Мія — у джинсовій куртці та з усмішкою, що світилася зсередини. За нею з’явилась Дана — з книгою під рукою й ароматом ванілі в повітрі. Соня, як завжди, запізнилася, але з'явилася ефектно — з букетом польових квітів і коробкою солодкого.

Аліна вже стояла за кавомашиною. Максим поруч, схвильований і водночас спокійний — наче все стало на свої місця.

— Вау… — прошепотіла Соня. — Ти серйозно? Ви це зробили?

— Ми, — поправив Максим. — І це тільки початок

Подруги розсілися за великий дерев’яний стіл біля вікна. На стінах — світлини з моментами створення простору, ескізи мрій, які тепер стали реальністю.

— Це місце пахне можливістю, — сказала Дана, вдихаючи аромат кориці.

Мія усміхнулася і підморгнула Артему, який вже пробував свій новий сет на акустичній сцені в кутку. Його гітара звучала ніжно, як їхня історія.

— А що далі? — запитала Соня. — У вас тут “світло”, у нас — питання. Може, це буде наш штаб?

Аліна підняла чашку з кавою.

— За нові глави. За те, щоб ми були разом, навіть коли все довкола змінюється.

Чотири чашки зустрілись у легкому дзвінкому тості. І десь у тому “світлі”, де лампи ще миготіли, вже народжувались нові початки.