Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » Іспанський варіант 📚 - Українською

Читати книгу - "Іспанський варіант"

214
0
26.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Іспанський варіант" автора Юліан Семенов. Жанр книги: 💙 Детективи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 22 23 24 ... 31
Перейти на сторінку:
й оперативна розробка значно ускладнилася через присутність у Бургосі його коханки Мері Пейдж. Вони бувають скрізь завжди разом. Двічі мені вдалося виїхати з ними на риболовлю, але на будь-які відверті розмови він не стає, підкреслюючи свою відданість ідеології фюрера, хоч має при цьому деякі сумніви з приводу жорстокості нашої внутрішньої політики. Дані телефонних прослухувань і зовнішнього спостереження ніяких наслідків не дали. Можна також з певністю сказати, що ніяких компрометуючих контактів у нього нема. Ні з ким з підозрілих чи невідомих осіб не зустрічався. Прошу санкціонувати продовження розмови з Пальмою. У тому разі, якщо ви санкціонуєте продовження роботи, прошу дозволити завтра виїхати разом з ним за місто ловити форель. Штурмбанфюрер Штірліц».

Штірліц, Вольф і Ян — зі шрамом на лобі, ще блідий після недавнього поранення (новий, 1938 рік він зустрічав у госпіталі) — сиділи в сосновому лісі, напоєному смолистими пахощами, сиділи так, щоб бачити всіх, хто міг підійти до річки, а їх щоб ніхто не міг помітити: ліс був молодий, посаджений, густий. У сумках Штірліца й Пальми вже лежало по кілька маленьких форелей. Кусаючи травинку, Вольф говорив:

— Потрібні або технічні дані нового «месершміта», або, ще краще, сам літак. Це просить Москва. Після того, як Ян провалив Вельтена, фашисти зрозуміли, що настав час випробувати свою нову техніку, а не шахраювати, продаючи чужий мотлох… А нова техніка в них, кажуть, дуже серйозна.

— Треба купувати когось із пілотів, — сказав Пальма.

Штірліц похитав головою:

— Мені доручено стежити за пілотами. Лерст «віддав» мені весь легіон «Кондор».

— Між іншим, він резидент гестапо тільки в Іспанії чи і в Португалії теж? — спитав Вольф.

— Ні, питання з Португалією ще не розв'язане. Я повідомив би по своїх каналах. Пілота нам купити не вдасться. Тут добірний склад.

— Що ти пропонуєш? — спитав Вольф.

— Охорона аеродрому не така вже й сильна, — мовив Штірліц.

— Ти маєш на увазі наш десант?

— Авжеж.

— Ну, а таких, що вагаються, — вів далі Ян, — серед льотчиків нема?

— Я таких не знаю, — відповів Штірліц, — якщо виявиться такий хиткий, то його негайно відвезуть до Німеччини, а там його лікуватимуть від вагань у концтаборі.

— А якщо нам спробувати зробити такого хиткого? — запропонував Ян.

— Це вже цікаво, — сказав Вольф.

— Хоча й дуже рисковано, — додав Штірліц.

— Але ми ж тут зайняті не класичним балетом, — сказав Ян.

— До речі, про балет, — озвався Вольф, передаючи Яну пласку маленьку коробочку, схожу на жувальну гумку, — Це нова шифрувальна таблиця. Про всяк випадок… Якщо тобі доведеться зв'язуватися з центром безпосередньо — вийдеш своїм шифром.

Ян засунув таблицю в кишеню.

— Ні, — всміхнувся Штірліц, — так діла не буде. Зроби собі якийсь тайник, правда, при обшуку це не врятує.

— Добре, — поморщився Ян, — як це у вас кажуть, «кривий кінь вивезе»? Юстас, а пригадуєш того льотчика, що базікав про месер на прийомі?

— Це було ще до твого поранення?

— Звичайно.

— У тебе хороша пам'ять…

— Журналістська, — скромно відповів Ян, — а взагалі частіше хвали мене — я це люблю… Що являє собою цей Манцер?

— Покидьок. Є така категорія людей — «сильні покидьки».

— Я зараз спробую, — сказав Ян, — намалювати вам його психологічний портрет. Якщо ви погодитесь зі мною — тоді ми, вважайте, виграли партію…

— Малюй, — погодився Вольф.

— Юстас каже — «сильний покидьок». Це добре, що він сильний покидьок. Такі розвалюються ще скоріше, ніж покидьки звичайні. Сильний, відчуваючи, що він втрачає — а сильному завжди є що втрачати, — піде на будь-яку зраду, аби тільки зберегти ті блага, які він здобув силою.

Штірліц ліг на теплу землю, вкриту густою травою, і закинув руки за голову.

— Говори далі, — мовив він. — У твоїх міркуваннях є щось цікаве. Тільки зваж на те, що я зробив Манцера своїм другом, — він став інформатором СД. Після того прийому в Кессельрінга.

— Він легко пішов на це? — спитав Вольф.

— Як дитя.

— Тим більше я на правильному шляху, — сказав Ян. — Офіцерський корпус, кодекс честі, нелюбов армії до СС — він мав право послати тебе в задницю. І Ріхтгофен підтримав би його. Отже, або він шукає пригод і його приваблює можливість узнати те, що дано взнати іншим, або він чимось скомпрометований — більшим, ніж те базікання на прийомі.

— Це все? — спитав Штірліц, не підводячися з землі. — Якщо це все, то твій психологічний портрет неповний. Він іще може бути істинним наці, переконаним наці, тому він легко так погодився бути другом СД. Ти це відкидаєш?

— Але ти ж сам чув, як він говорив про рейх: «Податки витискують швидкість».

— Це дрібниці, — відповів Вольф. — Він говорив правду. Він з їхньої еліти, йому можна говорити правду, навіть підсміюватися над рейхом йому дозволено.

— Щодо еліти тут складніше, — мовив Штірліц. — Його батько комерсант, зв'язаний з іноземними фірмами. Таких у рейху не люблять…

— Ось ти й відповів замість мене, — посміхнувся Ян, — ти сам не помітив, як відповів замість мене.

— Мабуть, усе-таки помітив, — озвався Вольф. — Юстас чоловік спостережливий.

— Ну, гаразд, — ніби розмірковуючи сам з собою, сказав Штірліц, — ну, припустімо, ми розкопаємо щось на батька Манцера… А як поведеться син?

— Апостоли і ті відрікалися, а цей — далеко не апостол, — сказав Вольф.

— Я можу через моїх швейцарських колег-газетярів організувати дещо для Манцера, — мовив Ян.

Штірліц підвівся з землі, з хрускотом потягся і запропонував:

— Гаразд, ходімо ловити рибу, зараз добряче клюватиме, сонце сідає…

… Повернувшись з риболовлі, Штірліц заглянув до Хагена й сказав йому:

— Послухайте, друже, я давно хотів спитати вас: пригадуєте, на прийомі в Кессельрінга я зачепив базіку льотчика? Я вам ще тоді показав його і попросив звернути на нього увагу. Пригадуєте? Манцер.

Штірліц знав хворобливе самолюбство Хагена, і він умів бити в одну точку, коли мав з ним діло.

— Пригадую, — відповів той. — А що?

— Нічого. Абсолютно нічого. Надійшли сигнали, що він останнім часом багато п'є, тільки й усього, я запарився із своїми справами, а якщо у вас є час і можливість — постежте за ним. А потім посидимо над його справою разом. Як?

«Партайгеносе Лерст!

Проведена мною робота дає підстави звернути Вашу увагу на підполковника В. Манцера. Нестриманість у розмовах і надмірне пияцтво змушують мене просити вашої санкції на встановлення зовнішнього спостереження за названим вище військовослужбовцем.

Хайль Гітлер!

Ваш Хаген»

Штірліц переглянув цю записку перед тим, як Хаген мав нести и до Лерста.

— Розумно, — сказав він. — Дуже розумно. Перевірка ще ніколи й нікому не заважала. Правда, Лерст може зажадати фактів. У

1 ... 22 23 24 ... 31
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Іспанський варіант», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Іспанський варіант"