Книги Українською Мовою » 💛 Гумор » Лукаві замашки 📚 - Українською

Читати книгу - "Лукаві замашки"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Лукаві замашки" автора Павло Добрянський. Жанр книги: 💛 Гумор. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 22 23 24 ... 31
Перейти на сторінку:
автобуса і пішли центром міста.

- Що там гріха таїти, - веде своєї Комашка, - носив я каменя за пазухою після отих зборів, переконався, що дарма, - добрий ти, Юхиме, чоловік. Як собі хочеш, а мушу нині тебе почастувати.

- Не гнівайся, чоловіче, але я скоро повинен бути в аеропорту: син з невісткою прилітають.

- Тож чудово, годинку посидимо - й поїдеш, - рішуче взяв його під руку і повів додому.

Випили.

- Як настоєчка? - підливаючи в чарки, допитувався Комашка.

- Нічого.

- Домашня, на двадцяти травах настояна, - Комашка знав, яку настойку приготувати.

По хвилі Юхим підводиться з-за стола і невпевненим кроком прямує до виходу.

- Е-е, ні! .Я тебе, приятелю, одного не відпущу! - доганяє його Комашка вже надворі і веде у скверик. - Сідай отут, а я таксі впіймаю.

Через якийсь час недалеко від скверика зупиняється спецавтомобіль. До лавочки, на якій сидить Юхим Шкварочка, прямують міліціонери:

- То що, чоловіче, поїхали? - беруть того під руки.

- Мені не по дорозі...

- Громадянине, не будемо розводити дискусії - розберемося на місці.

- Тепер, голубе, доводитимеш на роботі, що ти не верблюд, - зловтішне хихикнув Комашка. І коли переконався, що Шкварочку таки повезли, преспокійно побрів додому.

ЗАТЬМАРЕНА РАДІСТЬ

Суботній день застав Стратіона в розчудесному настрої: і досі в очах сценка, як міліціонери ведуть Шкварочку.

Взявся рукою за край, аж там щось хрусь - вода фонтаном до стелі. Наліг грудьми на кран, де там - вода ще дужче б'є. Біжить до телефону:

- Негайно висилайте слюсаря - кран вирвало!.. Що? Театр, кажете? До дідька мені ваші спектаклі! У мене свій кра-ан!.. Алло-о, жек? Громадянин Комашка турбує...

Кидає трубку і біжіть на кухню: назустріч йому пливе «ескадра» кухонного причандалля. Поки все виловив, з'являється на дверях чолов'яга з цигаркою в зубах - представився слюсарем Цвіркуном.

- М-да! - скрушно похитує головою. - Треба міняти, а тепер цих кранів із свічкою не знайдеш.

- Таке скажеш - їх у магазинах хоч греблю гати!

- Милості прошу - ідіть, купляйте.

- Ну-ну, не гарячкуй, - примирливо кладе руку слюсареві на плече. - Я ж задарма не хочу.

- Ну, хіба вже, як для вас... Є тут у мене бронзовий - думав собі -поставити. Затягне на п'ятірку.

- Бери трояка і ні копійки більше! - взяла злість Стратіона.

- Трояка за бронзового крана?

- Бери, поки даю!

- Не дасте ви - інші дадуть, - слюсар починає складати інструменти.

А тим часом вода в квартирі прибуває і прибуває.

- Ставиш чи ні? - задирає голову Комашка, щоб вода в рот не налилася.

- Не на лякливого натрапили, - виплюнув воду Цвіркун і вплав побрів до дверей. Розчинив їх - з бурхливим потоком вилетів надвір.

- Ну, паразит! Ти мене запам'ятаєш! - погрозив кулаком Стратіон і побіг до сусідів викликати... міліцію.

ЧАРІВНА КУПЮРА

Одного разу лихий підсунув Комашці на очі невикористаний автобусний проїзний квиток, що випадково потрапив у сміття.

- Мільярдерша! - накинувся Стратіон на дружину. - Так усе хазяйство піде догори дном! Ану, підрахуй, скільки ми з тобою грошей проїздили! - І Комашка сам засів за підрахунки.

Вийшла кругленька сума. Відтоді він «урізав» витрати на харчі, наклав табу на проїзд комунальним транспортом. Правда, не ходив на роботу пішки, а їздив, як і раніше, автобусом. Тільки тепер він винайшов оригінальний спосіб у стосунках з кондукторками.

Коли якось кондукторка запропонувала взяти квиток, Комашка поважно простягнув їй купюру вартістю у сто карбованців.

- Ви що? - здивувалася та. - Шукайте дрібніші - у мене немає здачі.

- А в мене не водиться дріб'язку, - гордо пояснив Стратіон.

- Заплатите іншим разом, - примирливо мовила кондукторка.

Наступного разу Комашка старався сісти в інший автобус.

Тепер він чувся, як у бога за пазухою. Правда, час од часу завдавало клопоту конопате дівчисько, котре нещодавно стало їздити цим маршрутом. Та Комашка не з лякливих - кілька разів присоромив її, і тепер уже й ця тримає язика за зубами. Здавалося б, можна святкувати тріумф. Та раптом сталося несподіване. Якось під час чергової зустрічі з тим дівчиськом Комашка звичним рухом простиг легендарну купюру, а кондукторка взяла її. Натомість витягла з кабіни водія целофановий мішечок з мідяками.

- Візьміть здачу, тут дев'яносто дев'ять карбованців, дев'яносто п'ять копійок. Можете не рахувати! - іскрився у її очах глузливий усміх.

Такий поворот справи ошелешив Комашку. Він отетеріло лупав очима то на целофановий мішечок, то на кондукторку. Опам'ятався, коли пасажири вибухнули дружним реготом.

- То ви трудову людину на глум берете! - кинувся Стратіон до дівчини. - Поверніть мої гроші!

- Хіба ж вони в мішечку чиї? - і оком не моргнуло дівча.

- Оддайте мою сотню!

В автобусі зчинився рейвах. Поки пасажири боронили кондукторку, водій викликав міліцію.

«За хуліганські вчинки у громадському місці громадянина Комашку Стратіона Лукича оштрафувати на п'ятдесят карбованців. Матеріали про його поведінку направити за місцем роботи», - Рішення було одностайним,

НОВОСІЛЛЯ

Стратіон задоволене робив оглядини кімнат нової квартири, що виміняв.

- Красота! - гукнув він з балкона. - Тепер заживемо, як у раю!

- Добре, що отих клятих сусідів позбулися, - зраділа дружина.

Того ж вечора Комашка зробив зауваження сусідці, щоб пса тримала в кімнаті, бо він тявкає під його дверима. Іншому сусідові в найкатегоричнішій формі заборонив користуватися магнітофоном, третього, поверхом вище, попередив щоб той не човгав пантофлями по підлозі, бо в Комашки нерви розхитані.

Одним словом, за кілька тижнів увесь під'їзд обурювався:

- Де оцей тип на наші голови взявся?!

Тоді Комашка вирішив їх провчити - дванадцять півнів поприпинав на балконі, а сам, наче бог на хмарині, возгсідав біля них. Наступного ранку півні навперебій вдарили своє голосисте: «Ку-ку-рі-і-ку-у-у!» Першим, кому здали нерви, був поет Гіленко. До нього з вранішньою зорею любила завітати муза. Півняче галасування явно сполохало богиню, й обурений поет постукав до Комашки в двері.

- Я людина інтелігентна, і курники мені заважають, - почав лагідно.

- Ах, пардон, - ковзнув Стратіон у відповідь глузливим поглядом. - Завтра я влаштую солов'їний гай - для вашої музи.

Нахабство Комашки підняло на ноги всіх сусідів - вранішній штурм його дверей чимось нагадував взуттєвий магазин, де тільки-но подали на прилавок наймодніше жіноче взуття.

Коли гамір ущух, - сусіди

1 ... 22 23 24 ... 31
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Лукаві замашки», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Лукаві замашки"