Книги Українською Мовою » 💙 Дім, Сім'я » Антипедагогічна поема 📚 - Українською

Читати книгу - "Антипедагогічна поема"

861
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Антипедагогічна поема" автора Люба Клименко. Жанр книги: 💙 Дім, Сім'я / 💛 Любовні романи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 22 23 24 ... 34
Перейти на сторінку:
носом?

Аврора глянула в дзеркало і жахнулася: «Ну, це вже вопше!».

Ніс посинів і розпух.

Ларьок підозріливо на неї подивилася.

— Це що, твій новий любовнік?

— Ага, — скривилася Аврора, доторкнувшись до носа.

— Звєрь.

— Ага! — підтвердила Аврора.

— Слухай, познайом мене з ним!

— Ну, ти вопше, Ларьок! Сама має і чоловіка, і коханця, і ще їй мого подавай!

— Та ти не зрозуміла, я тільки хочу на нього краєчком ока глипнути!

— Це не твій тип мужчин. Він не має бабок на ресторани і п’ятизіркові готелі, зате по лінії трахання… — не договорила Аврора.

— Крейсерок, вітаю! Чингізханша моя! — і Ларьок спробувала обійняти Аврору, але та зойкнула від болю…

* * *

На другу половину дня в Аврори було заплановано зустріч з Мирославою, дружиною Олекси Тарасовича. Напередодні вони домовилися зустрітись у Аврори вдома.

Так було зручно обом.

Аврора приготувала пляшечку вина і три види сиру, все це вона купила в елітному супермаркеті, повертаючись зі спа-центру додому.

Мирослава прийшла вчасно, однак була вся напружена і знервована.

«Передменструальний синдром», — констатувала для себе Аврора і вирішила не пришвидшувати подій. Відкоркувала вино, розклала на тарілку сири впереміш із виноградом, горіхами й медом, розлила вино в бокали.

— Ну що, Мирославо, мир-дружба-кукурудза? — пригадала вона давню київську дитячу «мирилку».

Мирослава мовчки цокнулася з Авророю й жадібно ковтнула.

Аврора, дещо стурбована її мовчанкою, поцікавилася:

— Ви на мене ще сердитеся?

— За що? — здивовано перепитала Мирослава, а потім, згадавши істотний момент своєї й Аврориної біографії, махнула рукою: — А-а, за Олексу? Та я вже й забула!

Це було кумедно: дружина приходить до колишньої коханки свого чоловіка, абсолютно забувши, що та колись була коханкою її чоловіка. Так уміють робити лише киянки.

І дві жінки розсміялися. Потім зробили ще кілька ковтків, закусили сиром, і розмова полилася сама собою.

— Мені потрібна допомога хорошого психолога, — сказала Мирослава.

— Не знаю, чи я «зійду» за такого, — засумнівалася Аврора.

— Судячи з нашої першої зустрічі, саме ви мені й потрібні.

— Постараюся виправдати довіру! — пожартувала Аврора. — То які у вас проблеми?

Мирослава посерйознішала.

— У мене є коханець. Сподіваюся, що ви не скажете про це Олексі. А якщо й скажете — не біда. Він, напевно, сам про все здогадується… Отже, у мене є коханець. Власне, був… А може, ще є. Не знаю. У нас склалися якісь дивні стосунки… Це тягнеться кілька років… Власне, це вже затяглося до неможливості. Вже стає ясно, що наші стосунки безперспективні, що треба розбігатися, але…

— Але?

— Але я не можу його кинути. Він сидить отут (вона показала на груди), і хоч кілок на голові теши!

— Розумію, — сказала Аврора, насправді абсолютно не уявляючи, як допомогти Мирославі.

Вони знову цокнулися, випили, — тепер уже на брудершафт, — і закусили сиром.

Мирослава додала:

— Це просто невимовна мука. Я розумію, що він мені не потрібен, і, в принципі, я йому теж уже до лампочки, але я весь час думаю про нього, згадую наші з ним зустрічі, любовні сцени… Може, це і є любов?

«І що їй сказати?» — спитала себе Аврора. І, згадавши свою ситуацію з Олексою Тарасовичем, спробувала пояснити:

— Це залежність.

— Що?

— Це залежність. Людина дуже легко стає залежною від того, до чого звикла. Колись це так і називали: «звичка». Природа залежності одних людей від інших така сама, як залежність людини від наркотиків чи паління. От тобі приклад: ти встаєш щоранку і відчуваєш потребу випити кави, особливо, коли чуєш її запах. Ти знаєш, що вона тобі шкодить, що після неї у тебе гірко в роті і гупає серце. Але ти, незважаючи на це, п’єш її. Чи можна сказати, що ти любиш каву? Ні. Насправді ти її ненавидиш, бо її ненавидить твій організм, для нього це отрута. — Аврора ввійшла в раж, встала зі стільця і, уявивши перед собою велику аудиторію, натхненно вимовляла: — Так само і в стосунках з людьми… Розумієш?

— Здається, розумію. Але як цього позбутися?

— Позбутися будь-якої залежності важко. Але можливо.

— Як?

«Якби я знала!» — з досадою подумала Аврора. Однак зненацька її осяйнула ідея.

— Автотренінгом.

— Поможи мені, я заплачу.

«Киця ти моя! Хоч одна людина в світі запропонувала оплату за мої безцінні психологічні послуги!».

— Добре. Починаймо.

І Аврора почала імпровізувати:

— Яка твоя улюблена пісня?

— «Вона». Знаєш?

— Здається, так, ану наспівай.

— Можна? — Мирослава показала на гітару що висіла на стіні, вкрита шаром пилюки.

1 ... 22 23 24 ... 34
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Антипедагогічна поема», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Антипедагогічна поема"