Читати книгу - "Золотий маг. Книга 1. Зерно"

— Я почну тобі зараз розповідати дивовижну історію, — сказала Ліна. — Вона буде здаватися неймовірною, але від того не стане менш правдивою. Найближчими днями ми будемо багато з тобою говорити, бо потім тобі треба буде зробити вибір і від нього залежатиме твоя доля. Якщо ти думаєш, що своїм рішенням повернутися сюди ти вже все вирішив, то не поспішай з висновками. Ти багато що дізнаєшся, та не все буде для тебе приємним.

Давай з самого початку. Всесвіт величезний, в ньому є тисячі населених планет. І повір, планета Земля, як ти її знаєш, а у нас вона називається Ео, далеко не центр Всесвіту. Я б навіть додала, дуже занедбана і нікому невідома планета. Я вже казала, що скрізь є магія і магічні потоки. Але є планети, де якимось чином магія була або вичерпана, або її дуже мало. До таких планет і належить Земля. Колись дуже давно магії на Землі було багато, і різні магічні клани покладали на неї великі сподівання. Атланти перші, хто освоїв цю планету. Вони намагалися її поліпшити: будували міста, вирощували ліси, навчали первісних людей. Але з часом вони втратили пильність. Війна з магами клану Вогню, які були дуже сильними тоді, знищила всіх атлантів та їхню цивілізацію. Під час битв було використано величезну кількість магії. Цілі континенти йшли під воду, виникали нові моря, гори. Вогненні вже думали, що отримали ласий шматок у вигляді готової планети, але втрутилися Вищі та ізолювали Землю від магічних потоків. В результаті зовнішні магічні потоки не змогли потрапляти на Землю, а магічної сили що залишилася, було обмаль. Через кілька десятиліть Вогненні покинули цю планету назавжди. Ваша планета тисячі років відновлювалася після тієї війни. Люди, які залишилися жити після загибелі атлантів, потроху почали втрачати магічні знання, які вони отримали від атлантів. Та й магічних сил було мало. Ось так сотні років жила і розвивалася цивілізація, яку ти знаєш. І через те, що магія майже не використовувалася, у вас почали розвиватися наука і промисловість. Ви стали індустріальним суспільством. Найсмішніше, що зараз рівень життя людей на Землі в тисячі разів вищий, ніж на інших магічних планетах. Там через засилля магії і неприйняття прогресу суспільства зупинилися десь на рівні вашого середньовіччя.

Магічний Орден, до якого я належу, називається Каса Альєнте (Casa Aliente), що перекладається як «Будинок Дихання або Початковий». Вважається, що саме магам цього Ордену була першим дарована магічна мудрість від Вищих. Але я гадаю, що Вищі дали цей дар багатьом одночасно. Іноді мені здається, що для них магія — це просто розвага, а ми тільки дрібні фігури в їхній нескінченній грі. Вони дивляться на нас, граються нами, щоб не померти з нудьги та щоб напакостити один одному. Але про них я тобі розповім іншим разом. Так ось, кілька сотень років тому наш Орден знайшов вашу покинуту магами планету. Ми почали вважати її своєю, тому що на ній не було присутності магів інших Орденів. Ми спостерігали за вами. І коли зрозуміли, що ваш розвиток дуже сильно випереджає всі інші світи, то постаралися приховати від усіх узагалі існування планети Земля. Про неї знає тільки декілька магів Ордену Дихання. Я потім тобі розповім, чому для нас це так важливо. Ми зруйнували майже всі портали на Землю. Те, що ти бачив годину тому, це було використання порталу між планетами. Він зараз єдиний працюючий на Землі. Є ще кілька законсервованих, а решта знищені, як, наприклад, Стоунхендж.

— Зробімо паузу — я трохи втомилася розповідати так довго, — сказала Ліна.

— Знову на найцікавішому, — награно сказав Нік, хоча його дійсно розпирало від цікавості.

— Не поспішай, у нас ще є час.

— Та я відтепер і не поспішаю. З роботи звільнився. Дома все вирішив. Тож зараз я можу деякий час приділити собі і вашим дивним загадкам. А може, чогось навчуся новому. До пенсії час ще є.

— Ніку, ти будеш вчитися не тут. Правда, перші декілька місяців я тебе буду вчити. Тобі треба дуже багато про що дізнатися. Як насправді влаштований світ. Як він влаштований магічно. Ти ж нічого цього не знаєш. Все, що ти знаєш, тільки стосується вашої планети Земля. А як живуть інші світи й інші раси, ти навіть не уявляєш. І навіть елементарному, щоб хоча б там вижити, тобі доведеться вчитися. Ти навіть мови не знаєш, якою там спілкуються. А навчатися ти будеш, ну, звісно, якщо буде бажання, в магічній Школі Ордену Дихання на планеті Фран.

— Що, знову до школи? Ну яка може бути школа у моєму віці! Уявляю: ледачий, товстий дідусь серед першачків. Чи там є окремі класи для пенсіонерів?

— Ой, теж мені старий знайшовся, — розсміялася Ліна. — Повір, там чимало навчається істот набагато старших за тебе. Але і молодих вистачає. Молодь — це в основному люди, а ось гноми тільки в сорок-п’ятдесят років починають вчитися магії.

— Які ще гноми? Ну що за казки!

— Ніку, ну починай вже ти нарешті думати ширше, ніж в тих рамках, які є на планеті Земля. Я знаю, що ти любиш читати фантастику та фентезі. Так ось багато написаного там — це правда. І багато створінь, які там описано, зовсім не вигадка ваших письменників, а ніби змальовано з реального життя, але не на Землі. Гаразд, втомилася я сидіти на твердих каменюках. Ти хоч і скаржишся весь час, що старий, але я трохи старіша за тебе буду.

Вони піднялися і попрямували до стежки, яка знову з'явилася в стіні дерев. «Цікаво, як дерева знають, куди вони збираються йти, щоб відкрити необхідну стежку…» — подумав Нік. Поряд почав бігати Прайм, запрошуючи погратися. Але Ліна явно не була