Читати книгу - "Кодекс України про адміністративні правопорушення : Науково-практичний коментар"

Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

[У статтю 23 внесено зміни згідно із Законом України № 2342-ІІІ від 05.04.2001 p.]

1. У коментованій статті законодавець акцентує увагу на тому, що головна мета адміністративного стягнення - виховання порушника, тобто формування у нього звички законослухняної поведінки. Виховний вплив на порушника здійснює як сам факт накладення на нього адміністративного стягнення, так і спеціальні виховні заходи, які застосовуються до нього під час виконання деяких стягнень. Так, наприклад, під час відбування виправних робіт здійснюється трудове виховання порушника; з особами, підданими адміністративному арешту, проводяться різні бесіди тощо.

2. Застосування заходів адміністративного стягнення має на меті виховання правопорушника в дусі додержання вимог закону. Стягнення є засобом впливу на його свідомість, за допомогою якого особі подаються навички, які стимулюють добровільне свідоме виконання нею своїх обов’язків. Обмеження, які пов’язані із заходами адміністративного стягнення також здійснюють свій виховний вплив, оскільки особа у майбутньому прагне не повторювати дій, які мають наслідком встановлення зазначених обмежень. Виховання правопорушників тісно пов’язане з іншою метою адміністративного стягнення - попередженням правопорушень, як з боку самого порушника, так і з боку інших осіб. Попереджувальні можливості стягнення є дуже широкими, оскільки багато адміністративних правопорушень дуже близькі за своїм складом до злочинів і можуть переростати в них, у зв’язку з чим своєчасне застосування заходів стягнення за адміністративні правопорушення є засобом запобігання суспільно небезпечних діянь.

3. Адміністративні стягнення є каральними, «штрафними» санкціями, вони, як правило, полягають у позбавленні або обмеженні певних прав, благ. Цим досягається мета покарання порушника. За вчинений проступок громадянин або позбавляється якогось суб’єктивного права (права керування транспортним засобом), або обмежується його правосуб’єктність (адміністративний арешт), або на нього накладаються спеціальні «штрафні» обов’язки. Крім втрат та обмежень, адміністративне стягнення має наслідком для порушника ще й стан так званої «адміністративної покараності» (аналогічної судимості в кримінальному праві), який існує протягом одного року з дня закінчення виконання стягнення. Так, наприклад, повторне протягом року порушення водіями правил експлуатації транспортних засобів, правил користування ременями безпеки або мотошоломами (ст. 121 КпАП) має наслідком підвищення суми штрафу за однорідне правопорушення, а також може спричинити оплатне вилучення транспортного засобу. Правове значення стану «адміністративної з караності» полягає в тому, що вчинення до закінчення цього строку нового правопорушення спричиняє підвищену відповідальність, а інколи змінюється навіть його характер - воно визнається злочином.

За вчинення адміністративних правопорушень можуть застосовуватись такі адміністративні стягнення:

1) попередження;

2) штраф;

3) оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення;

4) конфіскація: предмета, який став знаряддям вчинення або безпо­середнім об’єктом адміністративного правопорушення;

грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення;

5) позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові (права керування транспортними засобами, права полювання);

6) виправні роботи;

7) адміністративний арешт.

Законами України може бути встановлено й інші, крім зазначених у цій статті, види адміністративних стягнень.

[Частини другу і третю статті 24 замінено частиною другою, у зв’язку з чим частина четверта вважається частиною третьою, згідно із Законом України № 2342-ІІІ від 05.04.2001 p.]

Законами України може бути передбачено адміністративне видво­рення за межі України іноземців і осіб без громадянства за вчинення адміністративних правопорушень, які грубо порушують правопорядок.

[Частину четверту статті 24 викладено у новій редакції згідно із Законом України № 2247-111 від 18.01.2001 p.]

[У статтю 24 внесено зміни згідно з Указом Президії Верховної Ради Української РСР № 6347-XI від 03.08.88 р.; Законом Української РСР № 1255-ХІІ від 25.06.91 p.]

1. У коментованій статті систематизовані види адміністративних стягнень. Інші заходи примусового впливу, застосовувані до осіб, що вчинили адміністративні правопорушення (наприклад, адміністративне затримання, особистий огляд, вилучення речей і документів), не є адміністративними стягненнями.

2. Система адміністративних стягнень, наведена в статті, містить різні за характером і правовими наслідками санкції, що дає змогу врахувати при призначенні стягнення як особливості вчинення адміністративного правопорушення, так і особистість порушника.

3. На відміну від кримінального законодавства (ст. 51 Кримінального кодексу України), де всі покарання розташовані в певній послідовності - від менш тяжких до більш тяжких, із розташування в переліку видів адміністративних стягнень не можна зробити висновок щодо оцінки законодавцем значення кожного з видів адміністративних стягнень у їх співвідношенні між собою.

4. Перелік адміністративних стягнень, наведений у коментованій статті, не є закритим, вичерпним. Він може бути за потреби доповнений поточним законодавством. Зокрема Законом України «Про об’єднання громадян» встановлено ряд стягнень, які можуть застосовуватися до цих об’єднань і КпАП не передбачені. Хоча в Законі прямо і не сказано, що ці стягнення є адміністративними, але їх характер свідчить саме про це. Можливість такого доповнення може відбуватися за додержання двох умов. По-перше, інші, крім зазначених у цій статті, види адміністративних стягнень повинні бути встановлені відповідно до