Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » Агент №13 📚 - Українською

Читати книгу - "Агент №13"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Агент №13" автора Андраш Беркеші. Жанр книги: 💙 Детективи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 22 23 24 ... 102
Перейти на сторінку:
гадаю, третє завдання буде для вас найбільш цікаве. Торік в Італії він познайомився з однією угорською жінкою та її дочкою.

— Це ви знаєте від самого Меннела?

— Як експерт, я читав його доповідну. Пізніше і розмовляв з. ним на цю тему. Мені було доручено дати оцінку його доповідній. Заключення я дав позитивне. Ота угорська дівчина стала коханкою Меннела. Її мати якось розповіла, що під час війни була коханкою німецького офіцера, який заволодів цінними трофеями.

— Якими саме? — поцікавився Кара, подумавши, як ухильно висловлюється Губер, називаючи награбоване майно просто «трофеями».

— Точно не можу сказати. Здасться, ювелірні вироби, дорогоцінні камені, золоті монети, валюта, — долари, фунти стерлінгів та ще бог знає що. Судячи з доповідної, величезний скарб. Я зробив висновок, що це може відповідати дійсності. На жаль, наші солдати не тільки воювали, а й грабували, пане полковнику. На мою думку, будь-який нейтральний суд легко довів би, що не одна процвітаюча фірма в Західній Німеччині грунтується на награбованому під час війни. Але це, мабуть, загальновідомо. Суть справи в тім, що той німець заховав свої трофеї на віллі цієї жінки. Пообіцяв, що після війни повернеться, забере жінку, дорогоцінності і десь у Південній Америці вони удвох почнуть нове життя. Проте офіцер зник, як у воду впав. А жінка боялася торкнутися отих цінностей.

— Чому?

— Це могла б пояснити лише вона сама. — Губер помовчав, потім знизав плечима. — Мабуть, і у вас не так просто збути коштовності. Вважаю, що в цій історії важливий сам факт. Адже коштовності все ще знаходяться в Угорщині, бо Меннел домовився з жінкою, що приїде в Угорщину і забере скарб на Захід. А жінка, в свою чергу, виїде з дочкою туди, якщо не помиляюсь, з якоюсь туристською групою. Там вони попросять притулок, реалізують коштовності й поділяться. Половина припаде Меннелу, тобто фірмі «Ганза», а друга половина залишиться жінці. На мою думку, смерть Меннела пов'язана саме з цими коштовностями.

— Може, й так, — відповів Кара. — Але якщо вбивство заподіяно з матеріальних мотивів, то чому в самого Меннела нічого не взяли?

— Саме тому, щоб вас заплутати.

— Ця гіпотеза логічна тільки в тому разі, якщо, крім Меннела, про сховані коштовності знав ще хтось.

— Так. Знав про них і наречений дівчини. Бачите, я забув сказати, що в Італії він разом з нею був. Наречений також знайомий з Меннелом.

— Це вже цікаво. Та й логічно. А що ви знаєте про жінку?

— На жаль, дуже мало, — знизав плечима Губер. — У доповідній вона згадується під псевдонімом Сільвія. Справжнього прізвища її Меннел не вказав. Знаю одне: її чоловік загинув під час війни. Ставши коханкою німецького офіцера, вона була вже вдовою.

— Чи можете назвати якісь її прикмети?

— Ні. — Губер хвилинку напружено думав. — Здається, жила вона не в Будапешті, а десь у провінції. Це я знаю із завдання, яке одержав Меннел. Небагато, але все ж краще, як нічого. Ну що, оглянемо автомашину?

— Давайте, — погодився Кара, але вставати не квапився.

— Якщо машина вас цікавить, я охоче передам вам її. Можете її вивчати. Це варто, бо рація в ній — справжня технічна досконалість. Спільне виробництво фірми «Сіменс» і якогось японського радіозаводу.

— А не буде у вас через це неприємностей? — посміхнувся Кара, подумки радіючи пропозиції Губера. — На місці вашого шефа я б не дозволив віддати машину.

Губер хитро примружився:

— Це правда, пане полковнику. Але я міг і не знати про рацію. Браун направив мене сюди підписати угоду, а про основне завдання Меннела не йшлося. Я повідомлю, що машина згоріла, ви підтвердите це довідкою, і Браун буде задоволений. Він буде певний, що машину знищив сам Меннел. Справа в тому, що там є пристрій, за допомогою якого за кілька хвилин її можна спалити. Його вмонтували, щоб рація не потрапила до ваших рук. Подібний випадок стався торік на польському кордоні. Один я прикордонників хотів ретельно оглянути машину, агент лише натис на кнопку, і машина згоріла.

— Спасибі, — випростався Кара. — Хотілося б задати вам ще кілька питань, але це можна й іншим разом. А зараз…

Губер занурив пальці в своє густе волосся і пригладив його назад. Він зробив кілька кроків до тераси, але в дверях зупинився:

— Я розумію вас, пане полковнику. На вашому місці в мене теж було б багато запитані, до Отто Губера. Адже я був офіцером штабу, маю певну уяву про діяльність розвідки та контррозвідки. Але зрозумійте мене: я німець. Зі своєї шкури вилізти не можу. З етичних міркувань я не можу сказати вам більше. Скажу тільки щиро, що, якби Віктор Меннел був живий, цієї розмови не відбувалося б. Почекайте трохи, може, згодом я й без спонукання розповім більше. — Його погляд затьмарився. У полковника склалося враження, що німець намагається перебороти самого себе. — Важко відважитися, пане полковнику, виказати живих людей, а потім жити з думкою, що через тебе хтось із них потрапив у в'язницю.

— Я розумію, — кивнув головою Кара. — Вам не хочеться здаватися собі зрадником. Не примушую. Ви й так розповіли мені багато цікавого. — Полковник вийняв з кишені візитну картку і записав на ній номер. — Будь ласка, сховайте, це мій місцевий телефон. Може, вам удасться перебороти себе, тоді терміново подзвоніть.

Губер поклав візитну картку в кишеню.

— Дякую.

І вони пішли до гаража. В саду було тихо. Пекуче сонячне проміння, паче вогнем, дихнуло на полковника. Розмова з Губером дуже вразила і схвилювала його. Забув навіть про риболовлю. Всі думки зосередились на подіях, що сталися тут. Він робив спробу ще раз логічно продумати, проаналізувати все, але марно. Проте інтуїція підказувала: незабаром повинна знайтися та нитка, за допомогою якої можна буде розплутати невідомий досі клубок фірми «Ганза». Часом він впадав у розпач, усвідомлюючи, що справа набагато складніша, ніж спочатку йому здавалось. Хвилину він стояв, задумливо погладжуючи кінчик носа.

— Якщо ваш шеф Браун не посвятив вас у завдання Меннела, то це має значити, що вони відмовились, від

1 ... 22 23 24 ... 102
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Агент №13», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Агент №13"