Читати книгу - "Врятувати неможливо забути, Ксенія Мур "

 - Ось напишите мені твір, на тему допустимих висловлювань в громадському місці і подумаєте.

Якщо Ділара і була обурена додатковим твором, то мовчала і не подавала виду.  Але об'єктивно, могло бути і гірше.

У бібліотеці ми провели багато часу.  Як і думали, книги з цієї теми були розраховані на роботу в читальному залі.  Так що на вечерю ми йшли з сумками, інакше пропустили б ще й її.

 - Тільки не кажіть, що ви теж вступили на шлях ботанів!  - побачивши нас вигукнув Хар,  - моє серце цього не витримає!

 - Швидше за все, не витримає твій мозок, але це так, до слова, - втомлено пробурчала Ді.

 - Ти чого така нещасна?  - запитав її хлопець.

Я розповіла йому про ситуацію в бібліотеці, що викликало у Хара нестримний сміх.  А Ділара, ображено, фиркнула.

 - До речі, Айт просив передати, що твоїй сусідці дозволили відвідування.

Хороші новини, думаю відразу після вечері і загляну до неї.  Щоб там між нами не було, якщо я зібралася змінювати своє життя, то мабуть це необхідно зробити.

Я подякувала йому, запитала чи не хочуть вони приєднатися і отримавши їх відповіді, мовлялв, ні, не хочуть, вирушила до Аделії.  Попередньо захопивши зі столу трохи фруктів.  Буду сподіватися, що їй вже можна їх вживати.