Читати книгу - "Ескорт за примусом, Ольга Лавін"

Зоя
Мені страшно. Так. Мені страшно бачити його знову. Йому подобається підкоряти і принижувати жінок. Я зробила висновок. А ще – домінувати.
Тремчу як осиновий листок на вітрі. Його пальці обпікають шкіру, коли торкаються. Я намагаюся вирватися, але марно. Моя нога на його стегні, одна його рука стискає підборіддя, а друга пестить через трусики.
Він хоче мене. Не відпустить, доки не отримає своє. Зізнається, і розумію, що жодної крапельки не жартує.
Цілує мене. Мене раніше цілували хлопці, але не так. Арнольд просто поглинає мене, бере в полон мої губи, язик.
Я не можу здатися йому і дозволити себе забрати, тому опираюсь до останнього, кусаю вже не за палець, а прикушую його за губу. Але він лише на мить усувається, стискаючи моє обличчя в долонях і спопеляє темним поглядом. Пояснюючи, що краще не робила б цього.

- Шкідлива, але така солодка. Строптива, але така полохлива. Мені це подобається, це так заводить, - гарчить, вгризаючись зубами мені в шию, а я ахаю і схлипую від незвичайних відчуттів, коли розумію і дуже гостро відчуваю його палець у собі.

- Яка вузька. Не дивно, адже цілка.
Сама собі явно ніколи не приносила задоволення? – цікавиться, коли язиком облизує мою вилицю.
Боже. Який стурбований! Поводиться, як тварина.

- Ідеальна, гарна дівчинка. Ні разу добре не оттраханная.
Вульгарний! Не знаходжу жодних інших пояснень його словами.

- Хочу тебе вилизати. Бл*, як сильно я цього хочу.

- Не треба, будь ласка, - благаю його, але він лише посміхається. Палець уже входить глибше. Мені трохи боляче.
На столі пляшка віскі.Це можна використовувати як знаряддя самозахисту? Тільки для цього треба опинитися поряд із диваном та столиком. Треба йому підіграти. Зробити вигляд, що мені все це подобається і я бажаю більшого.

- Біля дверей не найвдаліший спосіб позбавляти дівчину від цноти, - роблю зауваження. І на подив він тут же робить висновок.

- Так, ти маєш рацію, змінимо місце локації, - вимовляє охриплим голосом, який мене лякає.
Його палець не в мені. Він розвертає мене спиною до себе та підштовхує вперед. До столика з диванчиком.
Я сідаю на нього, він поряд. Нахабна долоня пестить коліно, сам він залишає засоси від підборіддя по шиї вниз. Розв'язує та знімає з мене шапочку.

- Ви*бу тебе. Аррр, нікого так у житті не хотів. Ти відьма, Зоя, – вже повалює мене на диван, сам нависає зверху. Задирає кофтинку, пестячи живіт і пірнаючи під філіжанки ліфа.
Я вигинаюся дугою, демонструючи, як сильно збудилася. Присипляючи його пильність. Даючи собі надію на втечу.
Він має виявитися… Ні. Його голова має опинитися на рівні мого живота. Адже він сам хотів мене попестити таким чином.

- Хочу твій язик у в собі, Арні, - ласкаво прошу.
Він піднімається, стягує з себе сорочку, остаточно позбавляється штанів.

- Ти завелася, правда? - Проходиться пальцями по моїх складочках. Трусики ще на мені. І він навіть не думає мене позбавляти їх.
Не роздягає мене. Лише зсуває ліф і прикусуючи сосок, тоді як його долоня натискає на мій живіт.

- Мм, як добре, так! - Імітація так собі. Але він ведеться.

- Хочу мову. Твоя мова в собі. Ти ж підготуєш свою дівчинку? - Граю роль, відому лише мені.- Аррр, - гарчить, хрипить. Підхоплює мене за стегна, і ось його губи вже на моєму животі, спускаються повільно нижче – нижче.
Зсуває убік мереживо, і я схлипую. Його язик жалить.

– Ти смачна. Так, це того вартувало, - зізнається, а мене реально розриває на частини від позамежних відчуттів.
Не можна зосередитися, але все ж таки беру себе в руки.
Якщо я розіб'ю йому голову, то...
Але я не можу дозволити, щоб він став моїм першим. Ні! Ні! І ще раз ні!