Книги Українською Мовою » 💙 Жіночий роман » Няня для олігарха, Роза Фаєр 📚 - Українською

Читати книгу - "Няня для олігарха, Роза Фаєр"

5 169
0
24.10.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Няня для олігарха" автора Роза Фаєр. Жанр книги: 💙 Жіночий роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 22 23 24 ... 75
Перейти на сторінку:
Глава 12.

З автомобіля виходить водій і допомагає мені з валізами. Я кидаю останній погляд на вікна своєї квартири і сідаю в авто. Там я натикаюся на Сергія.

-Доброго ранку,-все,що можу видавити з себе. Я не наважилася взяти із собою,ту повню корзину квітів,бо не хотіла ні собі,ні йому нагадувати про той вечір.

-Доброго ранку,-вперше за скільки часу,ми такі ввічливі один до одного.

Далі між нами нависла тиша. Говорити більше один одному нічого. Вкотре, приходить думка, що я погарячкувала тим,що так категорично вирішила змінити життя. Проте,заспокоюю себе тим, що це був мій вибір,а значить жаліти не має про що.

-Якщо ви щось забули,то водій вас завезе, тільки скажіть,-якось турботливо промовляє він.

-Добре,-ніяково промовляю, думаю він мій настрій сприйняв не так.

-Я просто, бачу, що вас щось непокоїть. Якщо це з приводу вашої колишньої роботи,то не хвилюйтеся,я вже все залагодив,-знову він дивує мене.

-Дякую вам ще раз. І..не те щоб я дуже хвилювалася.. просто..в мене таке відчуття, ніби я щось забула і...я не можу зрозуміти, що саме,-оголошую йому свої думки. Напевно,це було недоречно. Хто ми взагалі один одному. Бос і підлегла,які знаються декілька днів в роздріб одного місяця. Боюся подивитися на нього,таке враження,наче він має саме в цю мить кепкувати з мене. І вся ця турбота,ті квіти,все це було не справжнім, а його очередним підколом для мене. Дурепа,яка ж я дурепа.

-Надіє, можна я так просто буду до вас звертатися,-наперекір моїм думкам говорить він. Це змушує все ж глянути на нього і зрозуміти, що я помилялася. Киваю на знак згоди і він продовжує.

-Я ще раз наголошую, якщо ви щось забули,то водій вас завезе. Він буде завжди у вашому розпорядженні і Софії.

Дивно,але його слова діють на мене, дійсно, заспокійливо. Я трохи розслабляюся і зручніше вмощуюсь на сидінні. Але це триває недовго.

-Згадала!-скрикую і майже підстрибую на місці,чим лякаю навіть Сергія з водієм.

-І що ж,-на цей раз дуже емоційно запитує Сергій, здається я вперше побачила в нього такі емоції. 

-Я не купила Софії подарунок,-стривожено і ніяково говорю.

І вперше за весь час нашого знайомства,чую щирий сміх цього чоловіка.

-Надіє,ви їдете на роботу,а не в гості,-після хвилини сміху, вже зовсім спокійно говорить Сергій.

-Але це не правильно. Софію я бачитиму не вперше і діти обожнюють подарунки,-не відступаю я.

-Це зайве,у Софії багато іграшок,-наче мимовух пропускає мої слова Сергій.

-Але я хочу, тому попросіть свого водія по дорозі зупинитися біля якогось торгового центру чи магазину іграшок,-далі відстоюю я свою думку.

-Не всі наші бажання здійснюються,-знову спокійно відповідає той,а мене вже починає трусити. Я вмить забуваю за наше тимчасове перемир'я і те, що він мій бос.

-Не будьте таким впертим,поступіться мені і невже вам шкода для вашої дитини ще однієї іграшки,-переводжу я на писк.Це моя слабка сторона. Я просто не вмію повищувати голос,я просто починаю пищати.

-Надіє, мені здається, що ви забуваєтесь,-пропалює він мене невдоволеним поглядом. Десь хвилин три ми дивимося один одному в вічі, навіть,наче не моргаємо.Потім, Сергій шумно видихає,тре рукою переднісся. Цьому чоловіку вже давно потрібно відпочити. По ньому видно, що він запрацювався,але чому це я його жалію.

-Рома,ти чув, що казала ця жінка. Зупинишся десь,-капітулював він і я переможно усміхаюся.

Навіть,пропбачаю йому ті слова про жінку. Все ж у впертості мені не має рівних. Я ж Овен. Проте,не завжди для мене це закінчувалося добре,як тільки що.Що ж, Сергій заслуговує на медальку,за терпіння та витримку. Цього я, звісно, йому не оголошую,бо відчуваю, що після цих слів до пункту призначення я так і не доїду. Проте,хмикаю і це,на жаль,в голос,бо відчуваю спиною,що скоро мене мій спутник,піджарить поглядом.

Автомобіль зупиняється і це рятує мене від можливості перетворення на курку гриль. Я швидко вилітаю з авто, навіть не кажучи нічого Сергію. Чомусь в мене складається враження, що він вже разів з тисячу пошкодував,що запропонував мені цю роботу. Дійсно,а чому він взагалі мені це запропонував. Хоча це ж очевидно,я просто сподобалася Софії. До речі, про неї. Я уявлення не маю,що вона любить. Ми ж бачилися всього декілька разів,а розмови наші були зовсім про інше. Ну, якщо думати логічно,то кожна дитина, особливо дівчинка любить ляльки. Я беру одну барбі,в якої найпишніше плаття. Далі ще великого рожевого ведмедя,а ще декілька книжок з казками. Потім,ще розмальовки і, здається, що на цьому мені потрібно зупинитися. Іду на касу,де мені все це гарно запаковують. Звичайно,за ту суму, що я там потратила,вони мають ще мене безкоштовно додому провести і це все допомогти донести. Я виходжу з магазину,до мене одразу біжить водій, щоб допомогти. Він милий цей Роман і молодий, але більше з водіями я зв'язуватися не буду. Мені вже одного вистачило, досить. Тому,я ігнорую його спроби завести розмову, лише чемно дякую, мило усміхаючись. Ми сідаємо до авто і подальшу дорогу проводимо більше без пригод. Хоча, чомусь Сергій почав придератися до водія, тобто Роми. Дивно якось. Можливо, він побачив його невдалий зі мною флірт,а в нього табу заводити романи на роботі. Все можливо,я цього не запитувала. Та й не думаю, що буде привід для цього.

Ми виїхали з міста. Звичайно,він живе з маленькою за містом. На природі,в приватному будинку. По-іншому бути не могло. Проте,я навіть уявити собі не могла розміри цього будинку і території. Більше було схоже на якийсь готель у лісі. Ні, серйозно. Ми під'їхали до воріт,а кінцю огорожі не видно було. Я всіма силами намагалася втримати щелепу і тримати лице,але це з кожною хвилиною було все важче. 

Я вийшла з автомобіля і подивилася навколо. Все було доглянутим, всюди були квіти і величезний будинок.

-Ваша кімната на другому поверсі. Перші двері з права. Наступні дрері,кімната Софії. Вона зараз на заняттях, буде через декілька годин. В подальшому туди ви будете її супроводжувати. А зараз я думаю вам буде достатньо часу, щоб розібрати речі і все оглянути. Моя кімната в кінці коридору,а кабінет навпроти і туди вам шлях закритий,хіба що будуть певні виняткові ситуації. На цьому я вас залишаю, до зустрічі,-протаратопив він це і пересівши в інше авто, поїхав.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 22 23 24 ... 75
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Няня для олігарха, Роза Фаєр», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Няня для олігарха, Роза Фаєр"