Читати книгу - "Дівчина друга. Притворись моєю, Єва Скайлер"

 — Дякую… — хрипло видавив він, забираючи пігулку.  Випив і поставив порожню склянку поруч із першою. — Як я…                                                                                    

 — Як ти тут опинився?  — усміхнулася, забираючи посуд. — На таксі, в якому вирубався.                               

 Шведа автоматично поплескав себе по кишенях і полегшено видихнув.                                                          

—  Я взяла тисячку на таксі, — сказала і подумавши, додала: — Можеш сходити в душ, я дам рушник.      

 — Круто, — опускаючи голову, видихнув він. — Дякую, що не покинула на вулиці.                                                    

 — Ти дурень? — Здивувалася щиро. — Ти ж мій хлопець.                                                                               

 Ми переглянулись і обидва засміялися, але Шведа одразу схопився за голову.                                              

 Взяла з комода рушник і кинула йому.                           

 — Давай у душ, стане легше, і пігулка подіє.                   

 — Ви такі галасливі, — крикнув Денис з сусідньої кімнати.                                                                                     

 — Мабуть, вирішив пропустити першу пару, — посміхнулася і пішла на кухню.                                            

 Спочатку приготую міцну каву та сніданок, поки мажор миється, потім сама схожу у душ.                 

 Кавомашина шуміла, наливаючи терпкий ароматний напій у чашку, а я готувала кашу. Думаю, в мажора зараз все одно нічого не влізе. А вівсянка — саме те. 

 Він вийшов швидко. Встав у проході із зав'язаним на вузьких стегнах рушником, нітрохи не соромлячись свого оголеного накачаного тіла, і запитав:             

 — Є щось… ну тапки там, футболка? Сорочка смерділа алкоголем.                                                                                

 Обернувшись через плече, продовжуючи помішувати кашу, сказала:                                                                         

 — Можу позичити речі Дениса, не думаю, що він буде проти.                                                                                       

 — Можеш позичити свою, — посміхнувся іронічно цей гад, киваючи на футболку, що на мені. — Вона нічогенька.                                                                           

‍ — Розмріявся, — вимкнула конфорку під сотейником і вирушила до кімнати.                                                            

 Дала чисту футболку, джемпер, шкарпетки та видала нову зубну щітку.                                                                  

 — Повинен будеш, я її собі купувала, — багатозначно підняла брову і засунула речі мажору в руки.             

 — Дякую, матусю, — усміхнувся гад і пішов у ванну.   

 Похитала головою і почала накривати стіл. Коли Шведа вийшов, на столі вже стояла каша в тарілці і чашка кави.                                                                           

 — Ти диво, — сказав він, витираючи волосся. — Мені вже краще. Ти поки збирайся, а я викличу таксі. Поїдемо разом.                                                                     

 — Та пам'ятаю я, — закотила очі і пішла збиратися.