Книги Українською Мовою » 💙 Жіночий роман » Будеш мені нареченою, Анна Пахомова 📚 - Українською

Читати книгу - "Будеш мені нареченою, Анна Пахомова"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Будеш мені нареченою" автора Анна Пахомова. Жанр книги: 💙 Жіночий роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 23 24 25 ... 33
Перейти на сторінку:
Розділ 13

Люда

Я боялася цього вікенду, бо розуміла, що опинюся наодинці з Тимуром і в мене не буде можливості втекти. І ця розмова лише підтверджувала мої найгірші побоювання. Переїхавши до його будинку, я намагалася весь час бути чимось зайнятою, я сподівалася, що мої почуття до Тимура невдовзі зникнуть, як це трапилося в нас із Андрієм, коли ми щойно одружилися.

Але я давно зрозуміла різницю між цими двома чоловіками. Незалежно від того, як мало вони з Тимуром спілкувалися, щоранку я знаходила від нього записки, в яких він бажав мені гарного дня і повідомляв, о котрій годині повернеться. Він залишав записки поруч із двома склянками ананасового соку, який я з Арсеном випивали щоранку. І це було справді мило.

Я не розуміла, чому Тимур уникає мене і водночас робить такі приємні жести на наш із Арсеном бік. Часом я думала, що так він просто проявляє гостинність, щоб нам було комфортно в його домі. Але цим його знаки уваги не обмежувалися.

Одного разу мені  довелося виїхати в місто, щоб зустрітися з адвокатом, і Тимур за власною ініціативою забрав Арсена з садка і відвіз додому. Коли я повернулася із зустрічі, то знайшла їх на кухні за приготуванням тако. Арсен докладно розповідав Тимуру, як готувати кетчупез за рецептом його бабусі. Побачивши цю картину, я послалася на головний біль і сховалася у своїй кімнаті. Тимур говорив одне, але на ділі виявлялося зовсім інше...

Я боялася довіряти своїм почуттям. Одного разу я так сильно обпеклася, що боялася знову довіритися чоловікові.

Я розуміла, що ми з Тимуром обидва вступали на невідому територію, ніхто з нас не знав, що підготувало нам  майбутнє. Я щиро хотіла, щоб у нас усе вийшло, але я боялася, що мої почуття можуть бути не взаємними.

Я задавалася питанням, наскільки ставлення Тимура до неї протягом минулого тижня було його реакцією на слова Мариною. Цього я не знала. Я не знала, як захистити своє і без того вистраждане серце від нового болю. Щодня я нагадувала собі, що маю тримати дистанцію, але це не допомагало.

Я раз у раз ловила себе на думці, що давно вже ставилюся до Тимура не тільки як до друга. Мені  хотілося знову опинитися в його ліжку, але водночас мені не вистачало не тільки фізичного аспекту стосунків, а й чогось більшого. Того, що нашому з Андрієм шлюбі ніколи не було...

- Я не Марина, - сказала я нарешті.

- І слава богу! Послухай, ти знаєш, я не дуже сильний у розмовах, але я хочу все виправити. Я справді радий, що ти і Арсен живете разом зі мною. Давай спробуємо ще раз?

Я не знала, чи вдасться нам це зробити, адже до закінчення нашої угоди залишалося всього кілька місяців. Чи буде цього достатньо?

- Добре. Але що ми повинні будемо робити? - поцікавилася я.

- Для початку ти повинна перестати уникати мене. Мені, звісно, дуже подобаються твої відео, але я віддаю перевагу особистому спілкуванню.

- Ти дивився мій канал? - сторопіла я. Я завела його знічевя, адже коли н еходиш на роботу, треба чимось займатись.  - Я виглядаю нерозумно, так? Це Поля запропонувала мені спробувати, вона сказала, що вже кілька років дивиться три чи чотири канали і, здається, на цьому можна непогано заробити. Вибач, я несу якусь незв'язну нісенітницю. Просто це так дивно, що хтось із моїх знайомих дивиться мої відео, тим паче ти...

- Я сумував за тобою, - зізнався Тимур. - Мені подобається розмовляти з тобою, але ти звела все наше спілкування до ранкових записок на кухні.

- Я думала, ти цього хочеш, - сказала я. - До речі, мені подобаються твої записки. А Марина як до них ставилася?

Я зловила себе на думці, що ревнує Тимура до жінки, з якою він раніше жив.

- Я не писав їй записок. Вона будила мене вранці, щоб разом позайматися на тренажерах. Ти ж знаєш, я займаюся на біговій доріжці й водночас дивлюся новини або вивчаю карти пацієнтів. Щойно Марина зрозуміла, що мені потрібно більше особистого простору, вона тут же скоротила його до мінімуму.

З його слів я здогадалася, що його стосунки з Мариною були не такими вже й хорошими, як, імовірно, вважала сама Марина.

- Я ніколи не стала б тебе будити заради тренування. Мені цілком вистачає біганини за Арсеном.

- І це чудово. По-моєму, нам час перестати уникати одне одного і просто бути собою, - запропонував він.

У двері постукали.

- Так? - відповів він.

- Мама хоче сфотографуватися з усіма синами та їхніми жінками, - сказав Ігор.

- А в тебе хіба є жінка? - запитав його Тимур, відчинивши двері.

Я вийшла з кімнати слідом за Ігорем і Тимуром, намагаючись не загострювати свою увагу на тому, що на найближчий час саме я - жінка Тимура. Я рада була з'ясувати, що і його не влаштовувало становище, яке склалося за минулий тиждень. Моє серце застукало трохи швидше, коли я краєм вуха слухала, як жартують один над одним Тимур та Ігор.


Тимур

Усі сміялися і танцювали, навіть друзі Гната з футбольного клубу були на танцполі. Після того, як пісня закінчилася, діджей увімкнув «Генгам стайл». Спостерігаючи за плечистими спортсменами, які витанцьовували під енергійні ритми, я подумав, що нічого смішнішого у своєму житті ще не бачив. Зате до цього часу всі вже забули розповіді про бурхливе минуле Гната. Потім діджей зменшив оберти і поставив класичну пісню на прохання нареченої.

Я притягнув Люду до себе і повільно повів її в танці. Я був щасливий, що поговорив із нею, бо в міру того, як небо поступово темніло, пісні ставали повільнішими й чуттєвішими, я зрозумів, що перебуваю саме там, де мені найбільше хочеться бути. В обіймах Люди. За минулий тиждень я зрозумів, як сильно хочу, щоб саме ця жінка була в моєму житті. І не тимчасово, як я спочатку припускав, а набагато, набагато довше.

Я знав, що в мене є місяць, можливо, два, щоб переконати Люду в тому, що і вона цього хоче. Але я не хотів тиснути на неї, боячись злякати.

Я притиснув Люду до себе, і моє серце розтануло, коли вона обійняла мене за талію і довірливо поклала голову на плече. Як лікар, я чудово знав, що серце не може ані розтанути, ані пропускати удари, та все ж за моїм суб'єктивними відчуттями, саме це зі мною відбувалося просто зараз.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 23 24 25 ... 33
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Будеш мені нареченою, Анна Пахомова», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Будеш мені нареченою, Анна Пахомова"