Читати книгу - "Громовиця в Порцеляновій Чашці, Olha Alder"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Прогулянковим кроком вони вирушили на палубу, зустрічаючи слуг і боцманів, які водили швабрами по мокрій підлозі, прибираючись після морської бурі.
Не без зусиль знайшовши капітанську рубку, вони сміливо розбудили дрімучого капітана.
— Добрий ранок! Наш шановний капітане, приносимо вам данину подяки за наші збережені життя, — жваво почала леді Лавінія.
Капітан слабо посміхнувся, його очі залишалися сумними:
— Напевно ви чули, що не всі життя були врятовані, — він натякав на загиблого містера, який наполегливо й рішуче вийшов із їдальні.
— Сумна трагедія, — відповів йому містер Едвард.
— А що сталося?
— Невідомо.
— Хто знайшов тіло?
— Дружина.
Брови Лавінії піднялися високо вгору.
— Його дружина? Чи дружина лікаря? Або ваша? — Її запитання не були занадто мудрими, але Лавінія любила домагатися відповідей.
— Звісно ж дружина загиблого.
— Чому вони не переселилися в іншу каюту, якомога далі від сектора для другого класу? — Продовжувала питати вона.
— А ваш супутник переселився? — Хмикнув капітан.
— О, я можу пояснити свої причини, — відповів Едвард.
— У кожного свої причини. Ніхто не з'їхав після смерті містера Брудберка, наскільки я знаю.
Їм залишалося тільки подякувати.
— Ах, і підкажіть, як знайти вашого корабельного лікаря? Чому він не перевірив нового померлого?
— Здається, від пасажирів третього класу лікар підхопив легку холеру, але це поки що не точний діагноз. Він скаржився на болі в животі.
Леді Лавінія глянула на містера Едварда. Той дивився на капітана з посірілим обличчям.
— Чи потрібно пасажирам носити маски?
Кращого питання він не придумав?!
Мовчазне взаєморозуміння тут же розсіялося над ними, як хмари після дощу.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Громовиця в Порцеляновій Чашці, Olha Alder», після закриття браузера.