Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Сказанка про Крижаного Звіра, Julia Shperova 📚 - Українською

Читати книгу - "Сказанка про Крижаного Звіра, Julia Shperova"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Сказанка про Крижаного Звіра" автора Julia Shperova. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 23 24 25 ... 138
Перейти на сторінку:

Брат оголосив відбій. Ми швиденько розвісили верхній одяг біля пічки щоб добряче просох, і залізли у наші саморобні ліжечка. Поки вкладалися спати я мовчав, але щойно ліг - думки самі полізли до голови:

- Ти тільки не сердься, добре? Тож…ти вже придумав? Як ми доберемося до того моря? 

- Спершу відпочинемо, зранку усе таке інше. 

Я не витримав і знов запитав.

- Родосвіте, скажи…що ми робитимемо далі? Тобто…ти казав що ми не йдемо до Гасд-Стоку, але…

- Ми вибрались із буцегарні, відбилися від княжого роз’їзду, дісталися сюди живі і майже без подряпин, маємо чим повечеряти і сподіваюся переживемо цю ніч. Як на мене на сьогодні нам вистачить вражень і роздумів.

- Так, але…

Я замовчав, згадавши про різки, і запала тиша. 

Трохи з часом, брат зітхнув і все ж відповів: 

- Ми не йдемо до Гасд-Стоку. Це так. Чому? Тому шо так наказав Колодар, а йому віри не більш ніж Священному Вогню. Лошака купимо у Мілеші, або Прешені, або у Другеці. Це наразі три очевидні варіанти. Та це лише за умови що ми дійсно підемо далі. 

Я майже підстрибнув в своїй лежанці. Зіп’явся на ноги і заметався хатинкою, ледь не переходячи на крик:

- Тобто?! Ми нікуди не йдемо? Ми залишимо Ваніва? Діда? Усіх?! Майстер не дасть їм життя! Він! Він!

- А ну прикрив швиденько рота. До нас так кожен гуль дорогу знайде із твоїма криками. Тихо! - цицнув на мене брат, підвівся на лежанці і завмер. У відблисках вогню я помітив Родосвітове напружене обличчя, як він дослухається до зовнішніх звуків. Я залився фарбою по самісінькі вуха, коли до мене дійшло що саме я накоїв, проте серце досі калатало від тривоги. Та врешті решт брат заспокоївся - зовні було тихо. Лише вила хурделиця. А я так і застиг біля вогню, не в силах думати ні про що інше. Думки билися в моїй голові, наче пташки в клітці, і коли нарешті брат мовив до мене, я вже був ледь здатний до розважливої розмови:

- Ще одна така витівка і ночуватимеш зовні. Щоб не забував де ти і як важливо вести себе тихо у лісі. А щойно я відпочину, на тебе чекатиме добряча прочуханка, і Ір’є свідок, вона тобі конче потрібна!

І щось у мені спалахнуло, чи то втома, чи відчай, чи страх, і мене понесло:

- Досить мені наказувати! Досить погрожувати! Досить! Ти мені - ніхто! Не брат! Ніхто! Навіть гірше ніж ніхто, ти забув про нас - тебе не було поруч все моє життя! Ти мені ніхто і не можеш мною командувати!

- Я - твій єдиний шанс на порятунок, тож стулив свою пельку й вгамувався! - процидів Родосвіт і підвівся. Мене це водночас і налякало і додало сил.

- Або що?! В мене нічого не лишилося, саме тільки життя, ти і його відбереш? Давай-но! Ти тільки все руйнуєш!

- Хто б патякав! Сам й години не протримався без батька! І як він тільки твої шмарклі не замучився витирати!

- Ти нічого не знаєш про батька! Про те як ми жили! Якби батько був живий…

- Але його більше нема! Все! Він помер! Залишилися тільки ми. Більше нема кого звинувачувати окрім себе, Бестуже. І якщо не впораємося, винні будемо лише ми і крапка!

Щось гаряче, зле і нестримне поповзло по моєму горлу, воно твердило мені що брат не правий, несправедливий до мене. Але в чомусь він мав рацію, чи не так? Ми тепер наодинці. І якщо ми не впораємося, то хто зможе? 

Ні, ми впораємося, я впораюся! Я ж бо вмію таке, що…на що не здатні інші. Я підвів очі до брата і відказав як міг твердо: 

- Я вже не маленький.

Братова реакція була миттєвою:

- А поводиш себе як він! Маленький нажаханий хлопчисько! Безталанний до того ж! Хоча ні, талану як потрапляти у неприємності у тебе не відняти!

Тільки-но я відкрив рота щоб заперечити, як зненацька щось пошкреблося по стіні. Щось, що вочевидь намагалося проникнути всередину хатинки, дряпаючи стіну на висоті не меншій ніж пів граїї. Я поглянув на брата, той - на зачинений лаз у підлозі. Сварка миттю затихла.

- Це ж не можуть бути вовки…

- Звіробій є? - натомість спитав брат. Мені знадобилося трохи часу щоб зрозуміти про що він, але потім я діяв доволі швидко, принаймні так мені здавалося. Витягнув батьківську скриньку, миттю знайшов мішечок з сушеною травою, мимоволі вдихнув знайомий запах, і простягнув се братові. Той взяв дрібку трави і вдихнув її наче табак. Кивнув мені аби я зробив те саме. 

- Що це? - вирвалося в мене. - Хто там? І нащо вдихати звіробій?

- Це ж ти в нас бачиш крізь стіни, - тільки й відповів брат, перш ніж скрегіт чиїхось кігтів знов долунав до нас. Серце прискорило свій стукіт у відповідь і на якусь мить я дійсно побачив крізь колоди з яких побудували хату, але крім ночі, хурделиці і лісу, що стогнав посеред бурі, я нічого не помітив.

- Я…я нічого не бачу! Там тільки ліс…Стривай-но!

Родосвіт завмер на місці стискаючі короткого меча і вже простягнувши руку до лазу внизу.

- Ти підеш туди?! Невже знак…нас не захистить? - вихопилося в мене, рука сама потягнулася до знаку Ір’є, що висів у куті хати, але брат тільки нетерпляче спитав:

1 ... 23 24 25 ... 138
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Сказанка про Крижаного Звіра, Julia Shperova», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Сказанка про Крижаного Звіра, Julia Shperova"