Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Сказанка про Крижаного Звіра, Julia Shperova 📚 - Українською

Читати книгу - "Сказанка про Крижаного Звіра, Julia Shperova"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Сказанка про Крижаного Звіра" автора Julia Shperova. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 24 25 26 ... 138
Перейти на сторінку:

- Шо ти там побачив? 

- Я може збожеволів, але я бачив дівчину. Проте, якусь дивну…

- Бо нежива.

Мені нема чого було заперечити на те.

- Мавка, або діва. Швидше діва, - Родосвіт розмовляв наче до себе. А потім скрегіт знов розрізав тишу, ще гучніший ніж до того, і він велів:

- Сиди тихо, тримай арбалета напоготові.

- Я не вмію…

- Чорти б тебе прибрали! Якщо не знаєш як стріляти, то й ламаного шеляга не варте твоє життя! 

Але за мить він себе опанував і прошепотів скоромовкою:

- Сиди в кутку під знаком, і щоб жодного галасу. Звіробій не дасть потворі задурити тобі очі. Проте не врятує від пазурів. Тому, роби як я сказав. І сиди тихо.

Він миттю відчинив двері, пригнув у хурделицю і прохід зачинився за ним. Я зачаїв подих і замружився, а коли розплющив очі не в змозі витримати ще хоча б одну мить сидячи на місці, не відаючи що трапилося з Родосвітом, то майже не здивувався що мій очі бачили те що коїлося зовні. 

Все що я знав про дів до того дня, я дізнався від батька. Він казав, не можна їх спокушати. Не можна давати їм куштувати власну кров чи казати своє ім’я - тоді вже не відв’яжуться. Не можна при них їсти й пити - вони зачаклують їжу і воду, і ти назавжди залишишся з ними. Начебто, діви полюбляли дарунки, особливо зроблені власноруч, але все одно, треба бути обережними, бо утягнуть в своє лігво і що далі - невідомо. Батько завжди лякав мене тим невідомо. Але він ніколи не казав, що вони такі привабливі. Хоча та краса й вселяла жах у моє серце.

Навіть крізь завію і весь той сніг, що вирував лісом у цю нічну годину, я міг розгледіти білосніжну шкіру діви, її чарівні очі, стрункий стан, і шалено довге волосся, яким грався вітер. Я пригадав про братів наказ, дістав собі звіробою, зробив глибокий вдих, і діва на очах змінила вигляд. Ніжна шкіра затягнулася брудно-сірими плямами, де-не-де під шкірою проступали кістки. Чарівні очі спотворила полуда, а сама діва наче обросла сухими гілками, через що вона скидалася на страшний, трохи незграбний скелет. Втім, коли вона помітила Родосвіта, то підскочила до нього так швидко й спритно, наче підлетіла. Від того видовища я мимоволі відсахнувся, боляче тріснувшись о стіну за спиною.  

Біль трохи отверезив мене і змусив зосередитися на тому щоб контролювати зір. Це було єдине що я наразі міг зробити, ба це аж ніяк не допомагало братові. Тут з-за стіни знову почувся вереск і зір повернувся в ту же мить. Родосвіт стояв, не ворушився, але я помітив що він дістав свого амулета і осінив себе знаменням. Чи діва побачила знак Ір’є, чи щось інше її зупинило, але вона завмерла на відстані простягнутої руки від нього і знову жалібно заверещала. Волосся стало дибки; я ж лише міцніше стиснув арбалета і вперив погляд у брата.

Діва нарізала кола навколо Родосвіта хоча й не могла наблизитися, а той не здіймав меча, лише щось м’яко казав діві. Я не чув що саме, тільки бачив як ворушилися його губи. Кілька разів потвора намагалася дістатися його кістлявими руками, але не могла. Одразу ж притискала руки-кістки до грудей, і жалілася наче обпекла їх.

Вона знову заверещала і дісталася іншої тактики, тепер вона підбирала з землі камінчики, кожен розміром з мою голову, повалені деревця, і кидала ними у Родосвіта. І реготала кожен раз, коли їй вдавалося хоч трохи зачепити свою жертву. Це все скидалося на якусь жахливу гру. Та брат з легкістю ухилявся від більшості тих кидків, а я все не міг зрозуміти, чого він не встромить в неї свого меча і по всьому! Вона ж ось, лише простягни руку!

Один з камінців поцілив братові в плече і я не стримався, скрикнув від жаху. Тієї ж миті діва забула про свою іграшку, повернула голову до мене і підлетіла до хатинки. Вона зависла у повітрі навпроти мене і заволала так, що заболіли вуха. Діва шкреблася і стогнала, шипіла і сміялася, і я дивився в її очі і не знав чи витримає стіна між нами, чи врятує мене. Я не сумнівався - вона бачила мене так само, як я бачив її. Діва вчепилася в хатинку пазурями і затрясла її, підлога заходила піді мною, стіни затріщали, я закляк. Діва ніяк не вгамовувалася, хотіла витряхнути мене з хатинки, як той останній горошок зі стручка.

- Що тобі треба?! - заволав я, щойно вона припинила ламати стіну. - Що тобі від нас треба?!

Діва загиготіла наче навіжена, перекриваючи воєм вітер і завію. Родосвіт не гаяв часу, він підскочив до неї ззаду і вже не вагався. Кілька спритних ударів по нелюдськи довгих ногах потвори і ось діві вже не так весело. Та моя радість теж швидко згасла - здавалося ті влучні удари їй анітрохи не шкодили. Натомість, вона лише злішала. 

Я стиснув арбалета, прошепотів щось на кшталт молитви й вискочив з хати, тримаючись за сходи. Вітер одразу ж збив мене з пантелику, сніг заліпив обличчя, але я встояв. Діва підлетіла до мене і мій амулет її не зупинив! Я злякався, але нажав на гачок - стріла поцілила прямісінько у плече страховидла, і та заволала ще гірше. Родосвіт побачив те і просяяв. 

1 ... 24 25 26 ... 138
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Сказанка про Крижаного Звіра, Julia Shperova», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Сказанка про Крижаного Звіра, Julia Shperova"