Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Сказанка про Крижаного Звіра, Julia Shperova 📚 - Українською

Читати книгу - "Сказанка про Крижаного Звіра, Julia Shperova"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Сказанка про Крижаного Звіра" автора Julia Shperova. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 25 26 27 ... 138
Перейти на сторінку:

Поки я стояв наче прикипівши до місця, а діва завивала поряд, намагаючись видряпати з плеча болючий бовт, брат кинувся до нас, збив мене з ніг і схопив арбалета. 

Серце стукало як навіжене, але в ту мить, коли Родосвіт націлився у діву, воно завмерло. Легені горіли від холодного повітря, очі сльозилися від вітру і пекли. Але вони розплющилися, щоб побачити!

Постріл! Родосвіт поцілив у горлянку діви, бовт пройшов наскрізь і впала на сніг, а діва схопилася за рану, з якої потекло щось сіре, що майже відразу застигало на морозі; і з завиваннями і плачем вона втекла з галявини.

Брат стояв з наведеним арбалетом ще деякий час, вдивлявся у темряву ночі. Я не наважувався піднятися зі снігу поки він не звелів:

- До хати, хутко!

 

Родосвіт важко впав на своє ліжко. Я стояв, тремтів, і не міг дивитися на брата, натомість не зводив погляду з арбалета, не в змозі навіть порадіти тому що ми й досі живі. Коли ж Родосвіт нарешті заговорив, його голос звучав глухо:

- Що далі в ліс, то більше труску. Коли я кажу щоб ти не здіймав галасу - ти маєш поводитися тихо наче те мишеня. Чи це зрозуміло?

- Так, брате. 

- Якого ж тоді біса?!

Зізнатися йому що в мене відняло розум через жах? Е ні. Я мовчав поки Родосвіт не зробив знак, що я вільний. У розпачі я повернувся до власної лежанки. Відчував, що Родосвіт ще сердиться на мене, проте мене досі трусило через цю сутичку з дівою.

Згодом брат підвівся і підкинув ще одну колоду до вогню і пошерудив вугілля, здійнявши у повітря трохи іскр. Я дивився на брата і в той момент він як ніколи нагадував мені батька. Стислі губи, великі очі під рівними бровами, той самий ніс, охайна борідка із вусами; розпущене каштанове волосся спадало йому на плечі і додавало тіней обличчю. Батьків голос і той самий погляд. Погляд, що казав “не лізь не в своє діло”. Ніколи до того дня я не вважав що Родосвіт хоча б трохи скидався на батька. Я позіхнув і повернувся обличчям до брата.

І сам не знаю навіщо але вимовив:

- Вибач, Родосвіте. Я матиму на увазі. Про те, щоб поводитися тихо.

- Довго ж щось це до тебе доходило. Втім добре що все ж таки дійшло, - гірко відказав він і також повернувся на ліжко. 

- А вона не повернеться? Діва? 

- Не думаю. Вона прийшла побавитися, погратися. Я майже домовився з нею коли ти виказав себе і ще більше спокусив її. Але срібний бовт зробив свою справу, хоча нам дуже пощастило, що я зарядив саме їх. Тож ні, вона не повернеться, аж поки не загояться її рани. А це буде не швидко. Срібло з’їсть її швидше, якщо вона не витягне бовта. Мого чортового срібного бовта! Та діви не надто розумні у таких речах, тож…Проте, якщо вона почула нас, то могли й інші. Ми тут не затримаємося. До завтрашньої ночі маємо бути якомога далі звідси.

Запала тиша і деякий час я нервово прислухався до тріскотні грубки і завії зовні, що ніяк не втихала. Я валився з ніг від втоми, проте сон ніяк не йшов до мене, а слова брата тільки сильніше збентежили мене. Мені аж ніяк не здалося що та діва хотіла погратися, швидше - закусити нами. Виходить, я вкотре трохи не занапастив усе! Але що я міг вдіяти? 

Коли думки відступили і я вже майже провалився до сну, то почув слова Родосвіта: 

- Як він дізнається що ми не пішли до моря? А ніяк. Йшли собі і замерзли у лісі. Чи деінде нами поласував вовк або мавка затягла до озера. Діва задушила. Хурделиця прибрала нас, або лавиною у горах накрило. Чи мало таких як ми йшло і не дійшло до моря? Нікого той майстер не вбиватиме. Це аж ніяк не допоможе йому дістати того, що він прагне. Пусті погрози та й годі. 

Я наказав собі дихати повільно щооб не виказати жаху та хвилювання. Це допомогло, через деякий час я зміг майже спокійно спитати: 

- І що ми тоді робитимемо?

- Я ще міркую над цим. Ми навідаємося до одного місця, тут недалеко. Пів дня пішки. Може стати у нагоді…

- Що за місце? 

- Таке, що про нього нікому не треба знати. Тож менше знаєш - краще спиш. 

А потім я запитав про те, що бажав дізнатись найбільше за все з того часу, як ми втекли з Букова:

- Ти мені віддаси зброю?

Замість відповіді брат простягнув мені короткого ножа, захалявника. Я хутко пристроїв його у сапозі.

- Дякую. 

- Тобі б справжню зброю, цим ножем тільки з кісток м’ясо колупати. Але ти ж мабуть і меча не здіймеш. Дивно, що взагалі поцілив у діву. Хоча й загубив срібного бовта, еге ж. Треба щось з цим робити. Тепер-но спи. Ніч-мати дасть поради. 

- Я можу початувати трохи. Про всяк випадок, - запропонував я зненацька.

- Спи вже.

Я замовчав, мовчав і брат. Думки ще крутилися у голові, поки трохи не уповільнилися. І я не помітив як заснув втомлений втечею, хуртовиною, безсонням і хвилюваннями. Зігрітий вогнем, заколисаний завією. І мені нічого не снилося крім сніга. І крові на тому снігу.

 

Вперше я прокинувся, коли вогонь ще добряче палав, підкинув дрова і улігся знов до лежанки. Братове дихання, рівне та майже нечутне, доносилося до мене заспокійливим звуком. Він так і заснув спершись на стіну, у руці арбалет, до ноги примотана мотузка, а інший її кінець прив’язано до дверцят.

1 ... 25 26 27 ... 138
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Сказанка про Крижаного Звіра, Julia Shperova», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Сказанка про Крижаного Звіра, Julia Shperova"