Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Сказанка про Крижаного Звіра, Julia Shperova 📚 - Українською

Читати книгу - "Сказанка про Крижаного Звіра, Julia Shperova"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Сказанка про Крижаного Звіра" автора Julia Shperova. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 26 27 28 ... 138
Перейти на сторінку:

Я трохи покрутився на лежанці, проте сон остаточно втік від мене. Думки знову повернулися до багатостраждальної голови. Можливо, брат тренуватиме мене? Дасть меча, чи навчить користуватися арбалетом як треба, а не для годиться. А може візьме мене із собою на полювання? Будемо мисливцями разом. 

Та одразу ж до мене дійшла безглуздість цього припущення. Ні на мене, ні на нього вже не чекали у князівських лавах. Там гадали, що нас більше не існує. Колодар цим попіклувався.

Тепер в нас є шанс тільки якщо я зможу побачити ту дивну башту у морі. Або десь коротати свій час, подаль від Кадничів, від усіх. У приступі відчаю я вперив очі у стіну. Давай-но! Покажи мені що зовні! Як це було з коржиком, з мерцями на тому возі, з княжим роз’їздом, з дівою. Та очі вперто показували мені лише потемнілу деревину на стелі. 

Ще довго буравив я поглядом стелю, підлогу, усі стіни, вогонь, власну руку, поки злість не взяла верх у цьому двобої.

Нічого не вийде. І яка ж тоді з мене користь?

Якби ж я міг…якби ж тільки я показав братові на що я здатен, я впевнений, він би послухав мене. Ми б у мить знайшли ту башту і врятували б усіх. Кадничі, Ваніва, нас. Розлючений і виснажений я заснув, коли багаття вже знову затихало у грубці. Останньою була важка думка, що те, що лежало в тій башті, насправді не допомогло б Склавіні, навіть якби ми дійсно дістали ту річ для Колодара.

 

Я прокинувся, а зовні вже стояв білий день. М’язи добряче боліли, все тіло задеревеніло від довгого сну, але я все ж таки відпочив.

- Ти мене не розбудив, - звинуватив я Родосвіта, що порався біля вогню. Звідти тягнуло смаженою дичиною і я як міг швидко підвівся.

- На, поїж трохи, - він простягнув мені чашу із кип’ятком і шмат розігрітого м’яса. - В одному майстер був правий. Ти дійсно вже на примару скидаєшся. Тобі потрібні сили, якщо хочеш здолати цей шлях. Будь-який шлях.

Я зітхнув і поліз до скриньки. Звідтіля дістав рештки ягід. Простягнув частину братові і собі додав до кип’ятку.

- Дякую. 

- Це у жодному разі не шмат оленини, і на смак нічого вражаючого, та врятує нас від застуд і цинги, - відказав я, діловито розчавлючи ягоди у гарячій воді. 

Несподівано брат мені посміхнувся. Вперше за весь цей час. Вперше відтоді, ох, та це було вперше за все моє життя. Замість різок, я отримав братову посмішку. Я підняв брови, очі трохи на лоба не полезли, а Родосвіт знову щиро посміхнувся до мене.

- Не зважай. Просто ти мені нагадав одного мого старого приятеля. Він також знається на ягодах-коріннях і зазвичай повчає мене з цього приводу.

- Справді? Це ж добре. Я маю на увазі, добре що у тебе є друзі, бо…

- Бо?

- Важко собі уявити, щоб ти був приязний із кимось, - сказав я, перш ніж подумати над словами.

Родосвіт пирхнув і вголос розсміявся.

- Дотепно. Твоя вдача, що я досить приязний із тобою, Бісе. 

- Знов здоров! Не кликай біди до мене! Не клич мене тим злим іменем! - розлютився я миттю, коли брат пригадав ім’ячко, яким він мене доводив у дитинстві до сказу. 

- Вже пізно бідкатись, біда прийшла до нас сама, брате. Хай як її звали чи ні, - спокійно відказав брат, зосередившись на їжі.  

Розмова затихла і запала тиша. Ми снідали, вогонь майже догорів, що натякало мені що ми скоро покинемо наш притулок і підемо далі. Та куди? Я не мав жодного уявлення. 

- То що там за історія про батька та надприродні сили? Я знаю, ти бачив вночі. Тож це є правда і Колодар не збрехав. Це вражає. 

Я не очікував допитів і закляк. Важко позіхнув і опустив голову додолу.

- Це розповідь не на одну хвилинку…

- Розповідай. Ще трохи часу в нас є.

Я сперся на стіну і ледве стримався щоб не сховати обличчя у долонях. Вони одразу ж спітніли і я сховав їх під пахвами. Як у дитинстві. Та я знав, Родосвіт очікує на розповідь. І, хоча і боявся його реакції, розумів, що маю щось сказати. 

Дивно, але він почав цю розмову сам. І навіть без крику.

- Ти виріс…і дуже змінився. Я коли побачив тебе цього разу, одразу впізнав. Ти дуже схожий на батька, - його слова здалися мені докором. Я підняв очі, та побачив стурбованість на обличчі брата. Не образу, не докір. Це теж було вперше відтоді як він повернувся додому. 

- Так. Дід Міхор постійно це каже. А ще каже, що з мене жодної користі. Тож ви маєте спільну думку. Коли ж прийшов холод, це справдилося. Раніше…раніше я міг таке, що…Я маю на увазі, раніше я хоча б міг відчувати живе. Тварин, рослини, землю. А тепер ні. Може, то через холод. Все ж поснуло. Та й бачити крізь речі…це не кожен раз спрацьовує. А інколи… 

Брат підвів брову і мене понесло:

- Батько з дитинства вчив мене розрізняти квіти, збирати їх. А потім брав із собою, показував що, як і де росте. Лише не розказав що я можу трохи більше за те... Мені подобалося ходити з ним до гаю по перстач, або до гниловоддя збирати жаб’ячу траву. Подобалося, бо я знав, як завершимо роботу, на самісінькому заході сонця він показуватиме мені чудеса. Підійме опале листя одним лише поглядом й примусить його шалено носитися по усьому переліску. Або покликає з дубняків зайців і ті станцюють для нас дригу. І я захоплювався тими прогулянками, - голос закляк сам собою. Довелося зробити добрячий ковток з кухля, щоб зібратися з духом і продовжити.

1 ... 26 27 28 ... 138
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Сказанка про Крижаного Звіра, Julia Shperova», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Сказанка про Крижаного Звіра, Julia Shperova"