Читати книгу - "Дім Солі, Світлана Володимирівна Тараторіна"

Відьма заперечно похитала головою. Вона завершила бинтувати спину Ма

й витерла забруднені в смердючі ліки руки об ганчірку.

— Я не хочу неприємностей. Це ж Старші Брати. Вони й за менше

знищують.

Ма нагородила відьму довгим промовистим поглядом.

— Я знаю, що це ти зіпсувала обличчя Рябова. Уявлення не маю навіщо і

не хочу розбиратися. Може, ти хотіла прикрити Гєру чи себе? Але я знаю, що

шкіру з обличчя Рябова зняли за допомогою аруму, змішаного з отрутою ана-арахни. .

Велика рука відьми спритно затулила їй рота. Тітка Валька злякано

подивилася на жінок, які вже вмостилися на підлогу поряд із Дівою.

— Я забрала обличчя для зілля. Не кажи нікому. Це хороший засіб для

жіночих справ. Мені треба годувати дівчаток.

Ма стало шкода Тітки Вальки. Їй точно немає куди втікати. Її дочки

прив’язані своєю неміччю до Ак-Шеїх іще міцніше, ніж Бекир.

— Але сама подумай, чого новий Повноважний до мене прийде? Якщо в

нього щось заболить, то піде до тебе — до лікарки.

— Йому привидівся дух на Кара-Меркит. І Гєра сказав, що з цим можна

йти лише до тебе.

Відьма спохмурніла й зробила охоронний жест.

— Жінка, яка там лежить, зла. В Ак-Шеїх вона нам точно не потрібна.

Добре. — Тітка Валька на мить замислилася. — Якщо прийде, спробую тобі

допомогти. Але хай прийде.

Вона відштовхнула Ма й простягнула руки до жінок. Ма впізнала

закутаних у хіджаби невісток Азіза-баби: Фат, у якої під одягом висіло дві

додаткові мертві руки, улюблена тітка Ніязі — чотириока кругленька Лєнура.

Висока Плаксива Зарема. Її голову й обличчя вкривала бурка. Ма лише раз

бачила її очі. З круглих порожніх отворів постійно сочився гній. Останньою

зайшла старша дружина Селіма Чорного — Жива Віра. Це була маленька жінка

зі скорченими кволими ногами. Жодна не мала дітей, усі дуже цього хотіли.

Кілька років тому Живій Вірі із Селімом пощастило: у них народилася

дівчинка зі срібною шкірою. Нею зацікавилися акинджиї з Курасубазару, і Селім

скористався нагодою — продав дочку, забрав молодшу й тоді вагітну другу

дружину й залишив Ак-Шеїх.

І сьогодні, як і завжди, Жива Віра проситиме Діву не за себе. Жінки

молитимуться за життя дітей, за можливість попри все їх народжувати. Тітка

Валька пустила колом піалу з розведеним юшаном. Жінки зашепотіли молитву.

Ма відчула холодок на потилиці, подивилася на Діву й майже вибігла з

юрти. Тільки на повітрі позбулася враження, що за нею спостерігають, наче сама

богиня нарешті схотіла дати про себе знати. Ні, Ма це не стосується. Її справа —

знайти ліки для Бекира й втекти з Ак-Шеїх, поки ще не пізно. Поки сюди не

прийшли інші Старші Брати, а може, і сам Гавен Белокун.

Сфена відпустила руку Руфі. У голові досі лунали голоси. Вона

проковтнула гірку, насичену юшаном слину. Наркотик тлумив біль, що надійно

гніздився під ребрами, але сповільнював думки.

— Ненавиджу цей ритуал, — сказала Сфена.

— Але завдяки тому, що ви його винайшли, ми чуємо всіх жінок у Дешті.

— Руф подала склянку з водою. Сфена ковтнула й подумала про те, що сказала б

Руф, якби дізналася правду: ритуал вигадала інша людина, а замість «усіх жінок

у Дешті» вона чує лише одну з Ак-Шеїх, і досі не впевнена, що це не

випадковість.

В Академії Старших Братів Сфена написала роботу про здатність частинок

суєру передавати інформацію на відстані. Ідею підкинув батько, хоч і подав це

як один із «міфів Території К» — ритуал «тогірек Діви» — містичний транс, що

допомагає жінкам у Дешті спілкуватися одна з одною подумки. Сфенина робота

отримала найнижчий бал. Батько розчаровано похитав головою. Від самого

початку він вважав її вступ до Академії Старших Братів безглуздям. Найкращою

кар’єрою для жінки було б удале заміжжя.

Лише набагато пізніше, коли батька звинуватили в зраді, а вона розбирала

папери після обшуку, їй на очі потрапив давно забутий рукопис — «Сказання

Іфігенії Кіммерицької». Святі воїни, що прийшли по батька, не звернули на

нього уваги.

Сфена позеленіла від злості, коли вперше прочитала рукопис. Про тогірек

Діви батько дізнався саме звідти. Хто б не була ця Іфігенія Кіммерицька, їй

вдалося з науковою точністю обґрунтувати те, про що Сфена лише боязко

натякала у своїй науковій роботі: частинки суєру пов’язані. Відкриття Іфігенії

Кіммерицької мало величезний потенціал. Але батько, замість того щоб

поділитися ним з іншими, залишив «Сказання» гнити серед справжньої маячні.

Бо Іфігенія, як і Сфена, була лише жінкою.

Для Сфени віднайдення «Сказання Іфігенії Кіммерицької» стало знаком

Двобога. Не чекаючи, поки її визнають дочкою ворога народів, вона попросилася

в Територію К. На той час потік рекрутів у зону ураження майже припинився.

Старші Брати не бачили користі від суєру, який діяв лише в Дешті, як і від

мертвої, населеної потворами землі. Про Матір Вітрів і Белокуна воліли забути.

Але прохання Сфени задовольнили.

На Матері Вітрів вона не раз перечитувала записи Іфігенії. Їй удалося

відтворити ритуал «тогірек Діви» і встановити контакт зі шпигуном в Ак-Шеїх.

Дуже дорогий контакт. Крім того, що кожного разу їй доводилося вживати юшан

для того, щоб входити в транс, ритуал, як і бакаса, тягнув із неї суєр. Пізніше

Сфена відкрила, що цей ефект можна мінімізувати, залучивши інших жінок-резонаторок.

— Я знайшла нового резонатора, як ви й просили. — Руф торкнулася руки

Першої Зіниці й обережно додала: — Вона ще дикувата й смердить, наче

тварина, але тямуща. Я вже кілька місяців за нею спостерігаю. Підйом на Матір

Вітрів їй не зашкодив. Як була вкрита хутром і з рогами,