Читати книгу - "Яничари, Кулик Степан"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Брек… Слухай, Весте, ні, ну а що насправді сталося з вами?
— Отруєння, ти ж знаєш.
— Ну, не треба, я тебе благаю. Не хочеш чи не можеш правду сказати, так і скажи…
— Так і кажу.
— Ну і пішов ти…
— Не ображайся.
— І не збирався, — Стас усміхнувся. — А ти все одно йди. Он, Ниточка на горизонті намалювалася... — Він кивнув на вікно. — Отже, якщо хочеш уникнути того, щоб ваша зустріч стала набутком громадськості, поквапся назустріч. І, моя тобі порада, тягни її одразу в затишне місце. Секс не гарантований, хоча дуже ймовірний, зате почуєш багато для себе нового та цікавого. Зуб даю!
— Ну, дивись, я тебе почув, — буркнув Вест.
— Звісно-звичайно. І не квапся до їдальні. Поки ти на прохолодних простирадлах боки відлежував, деякі в поті чола… Так що я твою порцію з чистою совістю…
Але Вест уже не прислухався до балаканини друга. Ниточка йшла надто швидко, і якщо Вест і справді хотів встигнути перехопити дівчину раніше, ніж вона увійде до казарми, йому слід поспішати.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Яничари, Кулик Степан», після закриття браузера.
