Читати книгу - "Більше кохання, Аліна Шапошник (Аліса Кін)"

— Климе, ти за мною стежив? Ти знав мене до нашого з тобою знайомства?

— Так, але це голосно сказано «знав», краще замінити на «бачив». Ми іноді перетиналися з тобою. Як ти про це дізналася? — він помітно розгубився.

— Соня.

— Ти хотіла сказати Ліза.

— Так.

— Добре. Зараз усе розповім, — у його словах прозвучала дивна невпевненість.

Клим узяв мене за руку і провів у свою кімнату, посадив мене на диван, і сам розташувався поруч.

— Я був одним із тих хлопців, на яких ти не звертала увагу, — сказав він скуйовдивши волосся і відкинувшись на спинку, на його губах з'явилася сумна посмішка, — Ти проходила повз і навіть якщо дивилася, то наче крізь мене. Ми ходили в одне й те саме кафе, але ти завжди була з кимось: то з хлопцями, то з дівчатами. Одного разу ти прийшла і усамітнилася за останнім столиком. Я хотів підійти і познайомитися з тобою, але в той момент мені зателефонувала моя колишня дівчина і я відволікся на розмову. Коли поклав слухавку, тебе вже не було. З дівчиною тоді ми помирилися, але ти, як і раніше, залишалася в моїй голові, — Клим взяв мою руку у свою, переплів наші пальці. Здається, ці рухи були неусвідомлені, на рівні інстинктів, приємно, - Потім, одного разу, ми зустрілися в парку. Ти була зі своїм хлопцем, а я зі своєю дівчиною. Я тоді залишив свій гаманець у машині і мені не вистачало грошей заплатити за вату і колу. Ти докинула до необхідної суми, навіть не знаючи мене, посміхнулася і швидко втекла до свого хлопця, — він зітхнув: — Я не вірив, що ми з тобою ще зустрінемося, але це сталося знову, коли ви з Сонею прийшли влаштовуватися на роботу. І в той момент я зрозумів, що це точно доля. Я не міг дивитися, як співробітник до тебе чіпляється, тому перевів його в інший відділ.

Потім було кілька безглуздих ситуацій. А потім ти сама прийшла до мене з проханням стати твоїм хлопцем, — тепер він дивився на мене і посміхався хоч усе ще не зовсім упевнено, але тепло й ласкаво, — Я не міг одразу сказати тобі про свої почуття, боявся злякати. А про те, що знав тебе ще до нашого знайомства, не став говорити. Тебе й так переслідував нав'язливий хлопець і не давав спокійно жити. Не хотів, щоб ти подумала, що я навмисно за тобою стежив і ще гірше — переслідував.

— Ого... — тільки й змогла сказати, у мене, немов пурхали метелики в животі.

Навіть не могла припустити, що Клим давно в мене закоханий. Зрозуміло, що це була лише моя зовнішня оболонка, адже він мене зовсім не знав. Мабуть, це найкраще, що могло трапитися в моєму житті. Нас із Климом усе-таки звела доля. І як після цього не вірити у справжнє кохання? Адже й справді, хто повинен, той обов'язково стане частиною життя. Тільки зараз я розумію, наскільки мені не вистачало справжнього кохання. Я так довго не відпускала минуле і звинувачувала себе за все, що сталося з Назаром.

Потім Денис і багато невдалих стосунків, які здебільшого сама й припиняла, оскільки вони не робили ні мене, ні інших щасливими. Кожен щастя уявляє по-своєму. Я ж бачу його примноженим поруч із Климом. Знаю, що мені зараз потрібно сказати йому про те, що я навіть рада, що розкрила його ще один бік — романтичність, адже інше слово для цього складно підібрати. Я піддалася ближче і притулилася до мого хлопця, доторкнувшись носом у його шию, Клим міцно обійняв мене у відповідь. Я не могла не спитати про його колишню. Вона теж зустріла свою людину і почала щасливі стосунки.

— І що, ти нічого не скажеш? — здивовано запитав Клим.

— Скажу, обов'язково скажу, — я підняла голову і дотягнулася до його губ, коли відірвалася від них, додала, — Мені потрібно більше кохання. Твого кохання.

— Я кохаю тебе, — він сказав це тихим хрипким голосом, ніби ці слова вимовила його душа.

— І я кохаю тебе, — наші губи злилися в гарячому поцілунку, а обійми стали гарячішими.