Читати книгу - "Незвична формула, Наталія Гавдьо"

Академія поволі оживала після кількох днів, що минули у підземеллі. Здавалося, що буденні уроки, перешіптування в коридорах і навіть сварки за столиками в їдальні повернули всіх до звичної рутини.

Але це була лише ілюзія.

Лін сиділа у класі ментальних дисциплін, уважно слухаючи, як професорка Ґесса (висока жінка з гострим язиком і ще гострішими шпильками у волоссі) пояснює техніку приглушення думок.

— ...і якщо у вашій голові повзає щось зайве — чи то нав’язлива ідея, чи голос артефакту — навчіться ставити ментальну завісу. Інакше — привіт, параноя, — сказала вона, і її погляд зупинився на Лін з явним “ви знаєте, про що я”.

Аркіан, який спокійно дрімав у її сумці, тільки ледь засвітився.

“Це вона має на увазі “нав’язлива ідея” чи мене? Мені здається, або це образливо?”

“Мовчи, поки не почала викликати до дошки,” подумки відповіла Лін.

Після заняття їх чекало тренування. На галявині біля озера, що на вигляд була ідеальним місцем для фехтування й левітаційних вправ, сьогодні зібрали дві групи: бойову та дослідницьку. Вони мали чергуватись — день там, день тут.

Лін, Кораль, Ашер, ректор і подружка Лін (яку нарешті всі почали називати Еллі) зібрались біля платформи поруч із озером. Артефакт був з ними — той самий, що привів їх до першого послання.

Але сьогодні він поводився інакше.

— Він гуде, — сказала Еллі, тримаючись трохи осторонь. — Як… комар під черепом.

— Знаю, — кивнула Лін. — Він попереджає. Щось прокидається. І я не впевнена, що це — хороше “щось”.

Тим часом Кораль і ректор обговорювали можливі координати з пластини.

— Це не просто координати, — вказав ректор. — Це ще й... обхід. Наче система захисту. Але що вона стримує?

— Нас. Або те, що всередині, — припустив Кораль.

І тоді Аркіан затремтів. Його світло змінилось — стало темнішим, загрозливішим.

— ВІН ЙДЕ, — сказав він. Але не звичною думкою, а вголос.

Всі обернулись.

Позаду, з боку будівлі лабораторії, небо почорніло. Не хмара — щось інше. І воно рухалось.

— Тіні, — прошепотіла Еллі. — Я бачила подібне в старих хроніках. Після Повені мани деякі артефакти викликали сплеск нестабільності. Це виглядає як...

— Відлуння, — перервав її ректор. — Нестабільний магічний резонанс. Він не має форми... допоки не знайде носія.

— Тобто... — Ашер ковтнув. — Допоки не знайде когось із нас?

Всі мовчали. І тільки Лін, стискаючи Аркіана, прошепотіла:

— Значить, це не просто пошук. Це перегони.