Читати книгу - "Пригоди доньки Волдеморда, Настя Коваленко"

Ритуал почався.

Стародавні руни на підлозі світилися моторошним червоним світлом.

Навколо башти зібралися змовники.

Скорпіус стояв трохи осторонь, його обличчя було напружене.

Селестіну поставили в центрі кола.

Чаклуни почали шепотіти закляття, намагаючись пробудити в ній темну спадщину її батька.

Її тіло здригнулося.

Відчуття холодної люті заповзало в її серце.

Світ став розмитим, в голові лунав шепіт:

"Ти — донька Темного Лорда. Ти — сила. Ти — помста."

Її очі почали міняти колір, стаючи темно-червоними.

В цей самий момент двері башти вибухнули потужним закляттям!

Орден Надії увірвався всередину!

Джеймс був першим — з чарівною паличкою в руці й обличчям, сповненим рішучості.

— Селестіна! — закричав він.

Вона озирнулася на нього... і не впізнала.

Її погляд був холодним, чужим.

Змовники відступили, розгублені.

Скорпіус стояв у ступорі, не вірячи своїм очам.

Джеймс кинув паличку на землю — знак, що він не буде з нею битися.

Він підійшов просто під небезпечні імпульси темної магії, що виходили від неї.

— Ти сильна... Але не через те, що донька Темного Лорда, — сказав Джеймс, наближаючись. — Ти сильна, бо в тобі є любов. Бо ти — добра.

Він взяв її за руку.

Її пальці були холодними, як лід.

І тоді, не вагаючись, він нахилився і ніжно поцілував її в губи.

На мить усе навколо зупинилося.

Світло руїн затремтіло.

Темрява всередині Селестіни закричала... і почала розчинятися.

Її очі знову стали яскраво-зеленими.

Руни на підлозі погасли.

Вся магія ритуалу розсипалася пилом.

Скорпіус із розпачем опустив голову — він програв.

А Селестіна, тепер сильніша, ніж будь-коли, повернулася обличчям до змовників.

— Досить, — сказала вона голосом, сповненим світла і рішучості. — Ви мене не зламаєте.

І з цими словами вон

а здійняла паличку — готова боротися за те, що любить.

Кінець розділу!