Читати книгу - "Шпигунські ігри Армана Торенса, Лана Рей"

Річард почував себе господарем становища. Цей наївний блазень вважав, що у нього на руках всі козирі.

- Ти добре все прорахував, Річарде... Але твоя самовпевненість зіграла з тобою злий жарт, - сказав я, активувавши власну магію.

Довкола почулися жахливі крики. Я спостерігав за тим, як з тіл двох найманців почала проростати моя чорна лоза. 

- Ти дуже мало знаєш про темних магів і їхні здібності. Моя магічна  лоза становить загрозу навіть без отрути. Зараз ти зможеш сам у цьому переконатись, - промовив я, наближаючись до наслідного принца.

Чорна магічна лоза сповила його з ніг до голови.

- Торенс! Що ти робиш?! Ти геть збожеволів?! Ти не можеш мене вбити! Я - принц! - Розгублено кричав Річард.

- Так, вбити я тебе не можу, а от покалічити...

Почувся хрускіт кісток і бісів виродок взвив від болю.

- Припини!! Я відпущу твоїх друзів! Я дам тобі багато золота! - Верещав наслідний принц.

- Думаю, що мої друзі вже вільні. На цю місію відправилась команда із чотирьох агентів, а не з трьох. Четвертий - Браян. Він ніяк з нами не контактував, але постійно тримався поряд і спостерігав за всім, що відбувалось. Таємне управління завжди виділяє ще одного агента, який має страхувати всіх інших. Браян теж працював конюхом в королівських конюшнях. Ти нічого про це не знав. Сюрприз... Золото я, звісно, люблю, але підозрюю, що твій батько заплатить мені значно більше за те, що я виявив такого підлого зрадника, як ти.

- Король... Він... Не повірить тобі... 

- Він вже повірив, бо чув всю нашу розмову від початку і до кінця. Перед візитом до тебе, я надіслав йому подарунок. Дуже цінний і рідкісний артефакт із власного спорядження. Уявлення не маю, що зробить з тобою король, але думаю, що це буде щось дуже цікаве.

Двері в покої наслідного принца відчинились  і увійшли охоронці короля. Я передав їм високородного зрадника і вийшов у коридор.

Це була перша місія, яку я провалив. Замість того, щоб охороняти поважну персону королівської крові, я її покалічив. Про свій провал я зовсім не шкодував.

Мене дуже непокоїло те, як там зараз мої друзі. Головне, щоб всі вони були живі і неушкоджені.

Першим я побачив Алекса, що стояв у коридорі, підпираючи спиною стіну.

- Як ти, друже? - Запитав я, підійшовши до нього.

- Зі мною все добре. Цей клятий принц захопив мене зненацька... Добре, що Браян з'явився вчасно.

- А Тіна і Зейн? - Схвильовано поцікавився я.

- Із Зейном все добре. Легке поранення... А Тіна...

- Що?! Що з нею?!

- Вона дуже за тебе хвилювалась і погрожувала, що приб'є власними руками, якщо ти зараз не з'явишся у вашій кімнаті, - сміючись, сказав Алекс.

- Бовдур! Я мало не помер від хвилювання.

- Поспіши, Армане. Ти ж знаєш, яка наша принцеса нетерпляча.

Я ще ніколи в житті так швидко не бігав, як зараз.

Відчинивши двері, я побачив її. Моє серце калатало так сильно ніби хотіло вискочити із грудей.

- Тіно...

- Нарешті! Ти чому так забарився, йолопе? Знаєш, як я хвилювалась? - Промовила дівчина, міцно  обіймаючи мене.

- Все добре, принцесо... Тепер у нас все буде добре.  

Кінець