Читати книгу - "Гаррі Поттер і орден Фенікса"

- То ви намагаєтеся завадити йому залучати нових прихильників?

- Робимо, що можемо, - підтвердив Люпин.

- Але як?

- Найголовніше - переконати якомога більше людей, що Відомо-Хто справді повернувся, щоб це не заскочило їх зненацька, - пояснив Білл. - А це нелегко.

- Чому?

- Через позицію міністерства, - сказала Тонкс. - Ти ж бачив, як Корнеліус Фадж поставився до звістки про повернення Відомо-Кого. Він уперся на своєму. Категорично відмовляється вірити, що це справді сталося.

- Чому? - розпачливо спитав Гаррі. - Чому він такий дурний? Якби Дамблдор...

- Ага, отут якраз і заковика, - криво усміхнувся містер Візлі. - Дамблдор.

- Розумієш, Фадж його боїться, - сумно сказала Тонкс.

- Боїться Дамблдора? - недовірливо перепитав Гаррі.

- Боїться його планів, - пояснив містер Візлі. - Фадж вважає, що Дамблдор задумав його скинути. Він гадає, що Дамблдор хоче стати міністром магії.

- Але ж Дамблдор не хоче...

- Авжеж, ні, - погодився містер Візлі. - Він ніколи не прагнув міністерської посади, хоч багато хто волів би, щоб Дамблдор став міністром ще після відставки Мілісент Беґнольд. Але до влади прийшов Фадж, і він не забув, яку велику підтримку мав Дамблдор, хоч той цієї посади ніколи й не домагався.

- Глибоко в душі Фадж усвідомлює, що Дамблдор значно розумніший і могутніший за нього, і, починаючи працювати на цій посаді, він постійно звертався до Дамблдора за допомогою й порадами, - сказав Люпин. - Але, видно, Фадж надто полюбив владу і тепер почувається набагато впевненіше. Йому подобається бути міністром магії, і він переконав сам себе, що він найрозумніший, а Дамблдор просто вигадує собі проблеми заради проблем.

- Як він може так думати? - розгнівався Гаррі. - Як він може думати, що Дамблдор усе просто вигадує... і що я все вигадав?

- Визнати, що Волдеморт повернувся, для міністерства означає втримати таку велику проблему, з якою воно не стикалося уже майже чотирнадцять років, - гірко пояснив Сіріус. - Фадж просто боїться. Йому вигідніше переконувати себе, що Дамблдор бреше, щоб підірвати його авторитет.

- Бачиш, у чому біда, - додав Люпин. - Доки міністерство наполягає, що немає підстав остерігатися Волдеморта, важко переконати людей, що він повернувся, тим паче, що люди й самі воліють у це не вірити. Ба навіть більше - міністерство постійно тисне на «Щоденний віщун», забороняючи публікувати те, що там називають «поширенням Дамблдорових чуток», тому більшість чаклунської громади й гадки не має, що відбувається, і стає легкою мішенню для смертежерів, коли ті накладають закляття «Імперіус».

- Але ж ви їм розповідаєте? - Гаррі по черзі поглянув на містера Візлі, Сіріуса, Білла, Манданґуса, Тонкс і Люпина. - Ви даєте людям знати, що він повернувся?

Усі вони невесело всміхнулися.

- Ну, беручи до уваги, що мене вважають божевільним серійним убивцею, а міністерство оцінило мою голову в десять тисяч галеонів, навряд чи я міг би ходити вулицями і роздавати листівки, - похмуро зіронізував Сіріус.

- Мене теж ніхто не запрошує на обіди, - додав Люпин. - Вовкулаки - не надто популярні.

- Тонкс і Артур втратять роботу в міністерстві, якщо почнуть забагато плескати язиками, - підхопив Сіріус, - а нам дуже важливо мати своїх людей у міністерстві, бо Волдемортові шпигуни там є напевно.

- Але декого нам вдалося переконати, - мовив містер Візлі. - Наприклад, Тонкс... раніше вона була замолода, щоб належати до Ордену Фенікса, а мати у своїх лавах аврорів - то величезна перевага... Кінґслі Шеклболт - теж справжня знахідка; він керує пошуками Сіріуса, тож зараз годує міністерство вигадками про те, що Сіріус у Тибеті.

- Але якщо ви не повідомляєте про повернення Волдеморта... - почав Гаррі.

- Хто тобі таке сказав? - урвав його Сіріус. - А чому ж тоді у Дамблдора стільки неприємностей?

- Що ти маєш на увазі? - здивувався Гаррі.

- Його намагаються дискредитувати, - пояснив Люпин. - Ти що, не читав «Щоденного віщуна» за минулий тиждень? Там повідомили, що його зняли з посади голови Міжнародної конфедерації чаклунів, бо він уже старий і втратив хватку. Але це неправда; міністерські чаклуни проголосували проти нього після промови, в якій він оголосив про повернення Волдеморта. Його зняли з посади головного мага «Чарверсуду» - тобто Чарівницького Верховного суду, а ще подейкують, що в нього збираються відібрати орден Мерліна першого ступеня.

- Хоч Дамблдор каже, що йому це байдуже, головне, щоб його ім'я залишалося на картках у шоколадних жабках, - посміхнувся Білл.

- Нам не до жартів, - різко обірвав його містер Візлі. - Якщо він і надалі так відверто кидатиме виклик міністерству, то може опинитися в Азкабані, а нам іще бракувало, щоб Дамблдора ув'язнили. Доки Відомо-Хто знатиме, що Дамблдор на своєму місці і пильно стежить за його діями, він буде максимально обережний. Якщо ж Дамблдора усунуть з дороги... тоді вже Відомо-Кому всі карти в руки.

- Але якщо Волдеморт намагається вербувати нових смертежерів, то рано чи пізно всі однаково довідаються, що він повернувся, - розпачливо сказав Гаррі.

- Волдеморт не ходить вулицями й не гупає в двері, щоб йому відчинили, - пояснив Сіріус. - Він діє хитрощами, чарами, шантажем. У нього величезний досвід таємних операцій. Та й вербування прихильників - не єдина його мета. Він має й інші плани, які може здійснювати без зайвого галасу, і саме це він поки що й робить.

- А що йому потрібно, крім прихильників? - поквапливо спитав Гаррі. Йому здалося, що Сіріус і Люпин блискавично обмінялися поглядами, перш ніж Сіріус йому відповів.

- Те, що можна здобути тільки таємно.

Гаррі нічого не зрозумів, тож Сіріус додав: - Це така зброя. Те, чого в нього не було раніше.

- Тоді, коли він іще був могутній?

- Так.

- І що ж то за зброя? - не вгавав Гаррі. - Щось гірше, ніж «Авада Кедавра»?..

- Годі! - урвала їх місіс Візлі з темного кутка коло дверей. Гаррі й не помітив, коли вона, відвівши Джіні нагору, повернулася. Місіс Візлі стояла, склавши руки на грудях, а її очі палали