Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Діти Праліса 📚 - Українською

Читати книгу - "Діти Праліса"

320
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Діти Праліса" автора Тарас Завітайло. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 23 24 25 ... 48
Перейти на сторінку:

— Ласкаво просимо до нашої оселі, — запросив Липень і рушив до своєї хижки.

Усі пішли слідом. Дід шкандибав, накульгуючи на ліву ногу, і потай розглядав Мурка та Нікеля. А ті, роззявивши роти, дивилися на дивні хати-верболози. Пташка йшла поруч з Мефодієм, тримаючи його за руку.

— Як ти сюди потрапила? — спитав її упир.

Пташка посміхнулася.

— Мабуть це краще розповість Вербичка, — відповіла дівчина, подивившись на мавку, яка йшла поруч, — бо я сама недоберу. Так, Вербичко?

Мавка зробила над собою зусилля і посміхнулася.

— Та розповім уже, хоча й сама не дуже розумію, як таке могло трапитися.

До мавки тим часом підійшов Мурко і зненацька торкнувся її руки. Вербичка з несподіванки смикнула руку і трохи відсахнулася.

— Чого ти? — здивовано спитала вона малюка.

— Силу маєш, — відповів Мурко.

— Звичайно, — відповіла Вербичка, — я ж мавка! А ти ельф?

— Ні, але їхній р-родич. Я Мур-р-рко.

— Так, Мурко, я знаю, — посміхнулась мавка.

І ось уся славна компанія підійшла до верболозу Липня.

— Заходьте, — запросив дід, і всі ввійшли до оселі, де стояв уже накритий стіл.

— Які дивні житла, — зауважила Гапка, — жодної мертвої гілки!

— Відобідаєте? — запитав Липень.

— А то ж як! — відповів Никодим, з задоволенням розглядаючи стіл. — Гріх відмовитися!

Обід був доволі гамірним. Липня дуже цікавило, як ся має нечисть у далеких землях, чи дружить між собою, чи знається з людьми, розпитував про це Нікеля та Мурка, ті охоче розповідали про все старому.

— А чаклуни, знахарі?

— Є, — відповідав гном, — але інквізиція нищить усіх підряд, чи то білі, чи чорні, різниці немає. А погань людей стороною обходить, зовсім не ті стосунки, що у вас.

Липень зиркнув на Вербичку.

— Та й у нас так не завжди було.

Мавка вочевидь була чимось невдоволена, не їла зовсім, лише попивала квас.

— Вербичко, то як усе-таки Пташка потрапила сюди? — спитав нарешті Мефодій, трохи посмілівши від березової настоянки.

Мавка задумливо глянула на упиря.

— Спосіб, за допомогою якого вона сюди прибула, дуже дивний, — відповіла Вербичка. — Так роблять тільки дуже могутні мавки. Вони можуть покликати когось і за мить перенести на велику відстань, що, мабуть, і сталося з Пташкою, але я не знаю зараз мавок, які володіють такою силою…

— Берізка, — зауважив Микита, облизуючи ложку, — володіла такою силою.

— Облиш це, — сказала як відрізала мавка.

Мефодій глянув на Вербичку з неприхованим подивом. Він не розумів причини такої різкої відмови, але продовжувати розмову не став, задовольнившись тим, що вже розказала мавка.

— Погостюєте у нас? — запитала баба Одарка.

— Та, може, — відповів Андрій, — день-другий, бо що нам тут робити?

— А от і є що! — сказала раптом Пташка.

Здивовані погляди втупилися в дівчинку.

— Я обіцяла декому допомогти!

— Кому ж це? — здивовано запитав Мефодій.

— Привиду.

Мавка рвучко підхопилася.

— Про що це ти, дівчино? — обурено вигукнула вона, кутики її губ нервово затремтіли.

Пташка затнулася.

— Там… на галявині… Я не все вам сказала. Я вас не бачила, тому що саме була в хаті…

Очі мавки округлилися і сповнилися неприхованої злості.

— Я розмовляла з тим чоловіком, — продовжила Пташка, — який багато років страждає…

— Як ти посміла… — процідила крізь зуби мавка. — Збрехала мені, негідне дівчисько! Мала людська погань!

Мефодій і собі схопився на ноги.

— Но-но! Жінко! Я не дозволю нікому так розмовляти з Пташкою!

Мавка повернулася до упиря і гнівно зиркнула на нього.

— Пекельний вилупку! — крикнула вона. — Я вб’ю тебе тут-таки.

Мавка різко змахнула рукою, і Мефодій відлетів до стіни, хоча її рука й не торкнулася упиря.

— Згинь! — крикнула вона і знову підняла руку, але в цю мить пронизливо закричала Пташка:

— Не смій чіпати Мефодія! — Дівчинка рвучко викинула вперед руки, наче відштовхуючи Вербичку, і…

До мавки було декілька кроків, і Пташка, звичайно, не могла до неї дотягтися, проте Вербичка несподівано скрикнула і відлетіла у протилежний

1 ... 23 24 25 ... 48
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Діти Праліса», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Діти Праліса"