Читати книгу - "Чорний Загін"

-- Одноокий, прогуляйся з цим типом. Вивідай у нього все.

Одноокий в кілька секунд загіпнотизував Корні. Вони прогулювалися поблизу і теревенили, як старі друзі.

Я перейшов до Красунчика.

-- Той чоловік в тіні. Він кульгав?

-- Це не Кульгавий. Занадто високий.

-- Все одно, такий напад неможливий без його благословення. Згоден, Елмо?

Елмо кивнув.

-- Ловець Душ був би страшно невдоволений, якби про це довідався. Тому згода на такий ризик, мабуть, походить з самого верху.

З вуст Ворона злетіло щось схоже на зітхання. Я поглянув вниз. Він трішки відкрив очі. Звук повторився. Я притулив вухо до його губ.

-- Зуад… -- прохрипів він.

Зуад. Горезвісний полковник Зуад. Ворог, якому він присягнувся дати спокій. Негідник Кульгавого для особливих доручень. Лицарський вчинок Ворона привів до жахливих наслідків.

Я сказав про це Елмо. Він був не дуже здивований. Можливо, Капітан розповів історію Ворона всім своїм взводним.

Повернувся Одноокий.

-- Наш приятель Корні грає за команду суперників, -- сказав він і зобразив недобру посмішку, яку тренує, щоб відлякувати дітей та собак. – Гадаю, тобі варто взяти це до уваги, Елмо.

-- Ще б пак, -- Елмо видавався задоволеним.

Я взявся за наступного пацієнта. Знов потрібно зашивати. Я почав сумніватися, чи вистарчить у мене ниток. Дозор був у жахливому стані.

-- Довго ще чекати на ту юшку, Одноокий?

-- Ще бракує курки.

-- Скажи, хай хтось вкраде, -- буркнув Елмо.

-- Потрібні нам люди забарикадувалися в пивній на Похмурій вулиці. В них є кілька грізних друзів.

-- Що ти збираєшся робити, Елмо? – запитав я. В тому, що він щось зробить, в мене не було жодних сумнівів. Назвавши Зауда, Ворон наклав на нас певне зобов’язання. Він думав, що вмирає. Інакше, він ніколи не назвав би це ім’я. Я був впевнений в цьому, хоча й не знав нічого про його минуле.

-- Потрібно щось організувати для полковника.

-- Якщо шукаєш проблем, то обов’язково знайдеш їх. Не забувай, на кого він працює.

-- Це не діло, спускати комусь напад на Загін, Док. Навіть Кульгавому.

-- Ти береш на себе відповідальність за доволі серйозне рішення, ти в курсі?

Хоча я повністю погоджувався з ним. З поразкою на полі бою можна змиритися. Але тут, все було інакше. Йшлося про імперську політику. Потрібно застерегти всіх, що не варто нас в неї втягувати, бо справи будуть кепські. Потрібно показати це і Кульгавому і Ловцю Душ.

-- Як гадаєш, що з нами зроблять? – запитав я.

-- Буде багато смороду і стогону, але не думаю, що вони щось можуть зробити нам. Дідько, Док, це взагалі не твоя справа. Тобі платять за те, що ти латаєш хлопців, -- він задумливо поглянув на Корні. – Гадаю, чим менше свідків залишиться, тим краще. Кульгавий не стане виступати, якщо в нього не буде ніяких доказів. Одноокий, йди поговори зі своїм улюбленим повстанцем. Десь там глибоко в моїй голові починає формуватися невеличкий, підлий план. Можливо, у нього є ключ.

Одноокий закінчив розливати свою юшку. В тих, хто отримав суп першими, вже порожевіли щоки. Елмо перестав чистити нігті. Він пронизав власника конюшні прискіпливим поглядом.

-- Корні, ти коли-небудь чув про полковника Зуада?

Корні заціпенів. Він завагався на мить довше, ніж цього вимагали обставини.

-- Не можу сказати, що чув.

-- Дивно. Я гадав, що так. Його ще називають лівою рукою Кульгавого. Як би там не було, впевнений, що Коло пішло б на все, щоб тільки дістати його в свої лапи. Що скажеш?

-- Я нічого не знаю про Коло, Елмо, -- він провів поглядом по дахах. – Хочеш сказати, той тип на Похмурій вулиці – це Зуад?

-- Я цього не казав, Корні, -- засміявся Елмо. – В тебе склалося таке ж враження, як в Корні, Док?

-- Ні, чорт забирай. Що робити Зуаду в сраному борделі у Веслі? Кульгавий зараз в повній сраці на сході. Йому там потрібні всі його сили.

-- Бачиш, Корні? Але слухай сюди. Можливо, я все-таки знаю, де Коло може знайти полковника. Він нашому Загону ніякий не друг. З іншого боку, Коло теж нам не друзі. Але тут йдеться про бізнес. Нічого особистого. Тож я собі подумав. Ми могли б обмінятися послугами. Якась шишка серед повстанців могла б заскочити в ту пивну на Похмурій вулиці й попередити власників, що не варто вписуватися за цих хлопців. Доганяєш, про що я балакаю? Таким чином полковник Зуад потрапив би просто в кігті до Кола.

Корні мав вигляд людини, яка знає, що потрапила в пастку. Він був хорошим шпигуном, коли в нас не було причин чіплятися до нього. Він був звичайним, старим Корні, приязним власником конюшні, якому ми давали трохи більші чайові та при якому, ми розмовляли не більше й не менше, ніж при інших людях з-поза Загону. На нього нічого не тиснуло. Йому просто потрібно було бути собою.

-- Ти щось неправильно зрозумів, Елмо. Чесно. Я не пхаюся в політику. Леді чи Білі, для мене один біс. Коней потрібно десь тримати й годувати, хто б на них не їздив.

-- Гадаю, тут ти маєш рацію, Корні. Вибач, що підозрював тебе, -- Елмо підморгнув Одноокому.

-- Ті типи зупинилися в Амадорі, Елмо. Вам варто піти туди, перш ніж хтось попередить їх, що ви вже в місті. А я йду приберу в конюшні.

-- Ми не поспішаємо, Корні.