Читати книгу - "Ні пуху ні луски! Анекдоти про мисливців і рибалок"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Прочитали. Раптом Микита починає реготати, аж за живіт хапається.
– Ти чого? – сердиться Опанас.
– Ти не в’їхав у хохму? А як лісника вдома не буде?!
Сидить Микита на березі. Одну вудку закинув у річку, а другу в кущі. Підходить приїжджий рибалка:
– Слухай, а навіщо ти вудочку в кущі закинув?
– Це мій секрет. Проходь далі. Річка велика.
– Ну, розкажи, цікаво ж! Я тобі стопку наллю.
– Добре, давай.
Випив, крекнув, закурив:
– Розумієш, я не знаю, що сьогодні упіймаю в річці, а ось на цю вудку ти у мене вже п’ятий…
Микита сказав жінці, що пішов на полювання, а сам – до коханки. Випили, закусили, погомоніли, Микита каже:
– Хочеш, налякаю?
– Хочу! – ластиться вона.
Микита бігом її в ліжко і… «налякав». Тільки підсів до столу, аж коханка:
– Налякай ще!
Микита хильнув келишок і «налякав» її ще. Підперезався, сів до столу, налив. Коли це чує:
– Налякай мене ще, бо вже перебоялася…
Микита повернувся та до неї:
– Гав!!!
Батько з маленьким сином пішли ловити рибу. Сидять на березі. А синок цікавиться всім:
– Тату, а чому вода тече?
Батько слідкує за поплавком:
– Не зараз, синку, не зараз…
– Тату, а як риба дихає під водою?
– Потім, сину, потім…
– Тату, тату, а чому небо синє?
– Не зараз, хлопчику, потім…
Син на хвильку змовк, а тоді:
– Татку, а ти не ображаєшся, що я тебе розпитую?
– Ну як можна, синку! Не будеш розпитувати, так і знати нічого не будеш…
Приїхали чоловіки великою компанією на полювання. Дістали з машини ящик горілки. Опанас тут як тут:
– Хлопці, а закусювати чим будемо?
– Курятиною!
Сіли. Налили всім і Опанасові подають.
– А курятина де?
– Так оце ж… – озвався Микита, – на, покури…
Микита їде на велосипеді. Спека, дорога під гору, змучився. На містку вирішив відпочити. Аж бачить – під містком Опанас із вудкою стоїть, на поплавок дивиться. Микита до нього:
– Що, рибку ловимо?
Опанас мовчить.
– Я кажу, рибку ловимо?
Знову мовчанка.
– Позакладало? Я питаю – рибку ловиш?
А Опанас все на поплавок дивиться. Микита плюнув, сів на велосипед і тисне на педалі. Від’їхав за два кілометри, чує свист. Озирається – Опанас рукою махає, кличе. Розвернувся, під’їхав. А Опанас:
– Що, на велосипеді катаємось?
Понеділок. Сидить Опанас у шинку. Сам не п’є. Поглядає на інших і тяжко зітхає. Шинкарка запитує:
– Чому не вип’єш?
– Не питиму аж до неділі, бо грошей немає!
– А де ж у неділю грошей візьмеш?
– Теля продам.
Шинкарка собі подумала – теля задешево в руки саме проситься!
– Чоловіче, а якщо я тобі в борг за теля наливати буду?
– Можна.
Пив Опанас цілий тиждень з ранку до вечора. А в неділю у шинку його немає. Ледве розшукала шинкарка:
– Чоловіче, віддавай теля! Я за нього тобі вже й переплатила!
– Маріє! – гукає Опанас до жінки. – Веди корову до бугая, бо треба телятко продавати, борг шинкарці віддавати…
Хлопчина повертається з риболовлі з десятком карасів. Раптом бачить – стоїть на березі генерал при параді: кітель, штани з лампасами, кашкет на лоба насунув. І з вудкою стоїть, рибу ловить ніби. Зацікавило його те. Він тихцем підповз метрів на п’ять, причаївся. Спека вже, з генерала капає піт, він увесь час витирається, мух ганяє. І сумно так бурмоче собі під ніс:
– І не накажеш…
– Господи, Микито, ти що на полюванні руку поранив? Що це вона у тебе перев’язана і за шию зачеплена?
– Ет! Це я з Опанасом побився!
– Та Опанас же таке худе й тонке…
– У нього в руці ніж був!
– А у тебе?
– А у мене в руці була цицька Опанасової Марійки. Маю тобі сказати, річ надзвичайно приємна, але для бійки абсолютно
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ні пуху ні луски! Анекдоти про мисливців і рибалок», після закриття браузера.