Читати книгу - "Його жага, Альбіна Яблонська"

Камілла

Те, що відбувалося між нами, не було схожим на мій сон. Але від цього жахом бути не перестало. Він мене опановував крок за кроком, хвилина за хвилиною. Сантиметр голого тіла за сантиметром. Руки та губи Марселя експансували мене як свою власність. Вони мене тримали і пестили, змушували плакати, відвертатися, але тремтіти від збудження. 

Нічого не могла з собою вдіяти. 

Адже його рухи стали тільки жорсткішими. Якщо раніше він був наполегливий і впевнений у собі, то тепер мене накрила хмара, грозова хмара, яка б'є блискавкою точно в ціль. А замість грому — мої стогони, мої благання, мої крики припинити й відпустити. Розв'язати мені руки, ноги. Випустити із солодкої пастки. 

Тому що розуміла — навіть якщо я прийму його і витерплю ці муки, то відео з нашою зустріччю стане прокляттям, гіршим від попереднього. Гіршим ізоляції, відьмацького тавра та відторгнення родичів. Варто Марсу завантажити цей ролик в інтернет, як я стану глобальною знаменитістю. 

Такої ганьби я навіть не уявляла. Простіше вже накласти на себе руки, ніж терпіти таке. І мій чоловік — він про все дізнається. Що буде з Джошем після перегляду запису? Достатньо показати все тільки йому. 

Для мене результат один. 

Робити в цьому місті нема чого. Марс зруйнує моє життя. Він з'явився саме для цього — не просто зробити мені боляче, опанувати моє тіло, вгамувати свою хіть. Він хотів покарати мене так, щоби мало не здавалося. А як це зробити, якщо не ганьбою, гіршою від його власної?

— Не знімай, прошу... — у мене на очах стояли сльози. Готова була пробачити йому все, але не це. Готова була падати навколішки, робити йому мінет, віддавати борги у будь-який спосіб, але не так. Не такою ціною. — Якщо ти це зробиш, Марсе, ти просто вб'єш мене. Ти зруйнуєш моє життя. Ти це розумієш?

Він накрив мене своїм тілом. 

Зняв футболку, погравши горою м'язів у світлі сонячних променів. Оголив накачаний торс, сколотий чорнилом. І притиснувся ним до мене, впритул. Обпікав теплом та твердістю грудей, я відчувала, як швидко стукає його серце. Скорочуються м'язи на пресі. Напружуються плечі та біцепси. Як твердне його член і впирається мені прямо в пах, прямо в лобок. Майже беззахисний, в одній лише білизні. 

А мої руки зв'язані. Я не можу відбитися, не можу прибрати його з себе. Відштовхнути ногами, заборонити його губам смоктати шкіру на шиї, цілувати мене скрізь, де Марс захоче доторкнутися ротом і зробити мене вологою, рожевою. 

Але так не можна. Не можна було тоді — не можна і тепер. Він порушує правила, йде в обхід законів. Просто робить мене своєю. І крапка. Як йому вибачити таке? Якщо не піддавшись? Не уявивши, що ми разом, так завжди було...

— Я так довго цього не відчував. 

Він упирався в мене своєю твердістю, питання проникнення було риторичне. Якщо захоче, визнає, що пора його дістати і вставити в мене — він це просто зробить. Я почую брязкіт ременя, відчую холод пряжки в зоні живота і стегон. Марсель звільнить свій член, розстебнувши блискавку. Спустивши труси і давши своїй спразі повну волю. 

Твердий, гарячий, страшно приємний. 

Він лягає тобі в руку або одразу проникає всередину. Входить поступово, потім змащує складки вологою. Він робить рухи знову і знову. Набирає хід, пронизує до упору. Потім виходить, знову проникає в тіло. Примушує звиватися та тремтіти від почуття повноцінності. Пристрасті, бажання. Його шепоту поряд. Слів про те, що він трахне тебе і обкінчає як брудну суку. 

А ти й хочеш нею стати. Просто брудною. Жалюгідною. Обкінченою ним сукою. Аби це тільки лишилося між вами — щоб ніхто й ніколи не дізнався, що він був поруч, приходив до мене. Входив у мене. Робив усе те, що я забороняла сама. Забороняв йому суд. Забороняли батько, моя мати. Все місто. Навіть його сумління. 

Але Марсель усе згріб і викинув на вітер. Тому що його почуття переважили свідомість. Тільки жага допомогла йому вижити у в'язниці. Винести усі випробування. Врятувати себе, знайти себе, винайти себе наново. І змусити мене згадати, хто ми з ним насправді. 

— Вимкни камеру і зроби все без запису! — гарчала я просто у сказі. — Хочеш мене трахнути — трахай! Чорт із тобою! Але не записуй відео, не ламай мені життя, прошу!

А Марс лише посміхався мені в обличчя. 

Він знав, що все запише. І не зупиниться, доки не кінчить.

— Хочу побачити твої груди.

При цих словах він узяв мене за піжаму, напружив свої жилаві руки — шви затріщали, тканина почала рватися. І вже за секунду він дивився на груди. Через розриви у кофті. Немов псих, виродок, цілковитий збоченець. 

Його очі налилися сказом. Таким спопеляючим та нездоровим інтересом. Який може бути лише в тварин — у шлюбний період, коли сперма б'є у голову. Самець розуміє, що він робитиме наступної миті. 

Це буде мить злягання. Спарювання. Обидва тіла готові. Потрібно лише здерти з мене все зайве. При цьому насолодитись видовищем.

— Будь-ласка, не треба! Ти можеш передумати, доки не пізно! Я нікому не розповім, присягаюся!

— Я сам розповім і покажу. Не турбуйся.

Марсель зробив останній крок — остаточно роздер піжаму. 

Схилився нижче, став облизувати соски, покусувати їх. Нагладжувати рукою. А тим часом друга — у мене під трусами. Це був ніби вибух посеред ночі. Такі яскраві і соковиті враження...

Смокче мої груди, а пальцем дрочить клітор. 

Я втрачала зв'язок із реальністю, очі закочувалися від блаженства. 

Я лежала під ним, вигнувши спину в захваті. І робила тільки одне. 

Повторювала його ім'я:

— Марс... Марсель... о, Марс...