Читати книгу - "Дочка королеви, Наталі Блейк"

Ця історія, про те як моє життя перевернулося з ніг до голови за лічені секунди, як я втратила всі та водночас знайшла своє справжнє кохання. Я завжди буду згадувати все що зі мною відбулося з теплотою, якою наділили мене батьки. Вони найкращі люди в моєму житті. Я б ніколи не пройшла через все це ще раз, несподіванки не були частиною мого життя до певного моменту в моєму житті. І якщо ви подумали що, моя історія буде про те як кохання змінило мене, то це не так. Воно змінило мою кохану людину та світ навколо мене. Я буду кодувати якщо не напишу на папері що тоді відбулося, в той рік, я дякувала богу що вижила. Але почнемо спочатку.

Моя історія починається з переїзду у велике місто, тож почнімо з цього моменту, який став поворотним для мене.

Дихання стало швидшим, коли я вийшла із потягу і переступила поріг мегаполіса. Переді мною розкривався світ, наповнений незайманими можливостями та невідомими випробуваннями. Мої долоні трохи затремтіли, і я їх приховала у кишенях своєї старої джинсової куртки.

Провінційний світ, де кожен знав кожного, залишився далеко позаду. Замість цього, я оточена великим потоком незнайомих облич, а ритм міста розривав мою тишу. Тут я була всього лише одним з численних облич у нескінченному танці мегаполіса.

"Ти можеш це зробити, Анна," прошептала собі в душі. "Ти міцна та незалежна, і це місто дарує тобі безмежні можливості."

Мої очі озирнулися навколо, пробуючи ухопити кожну дрібницю цього нового світу. Велич мегаполіса підіймався наді мною, а щоразу, коли вітер торкався моєї шкіри, мені здавалося, що це місто покликаний відкрити для мене кожен секрет, який я досі не знала.

Руки з тремтячими пальцями зняли маленький медальйон, який батьки дали мені у подорож, і я пригорнула його до серця. Цей символ безпеки та кохання нагадував мені, що хоча я й опинилася у чужому місті, далеко від тих, кого любила, я мала власні крила для польоту.

"Привіт, мій новий дім," сказала я дуже тихим голосом. "Я, Анна, і я готова до нового життя, до кожного випробування, яке ти підготував для мене."

З першого погляду, це було маленьке гніздечко, але для мене воно виглядало як куточок спокою у цьому бурхливому місті. Ключ у руках, я відчинила двері та зайшла всередину.

Вікна пропускали багато світла, а вигляд із вікон вразив мене. Вперше я могла бачити блискучі хмарочоси з так близько. Це був мій маленький куточок величезного світу, і я відчувала, що знаходжуся там де маю бути.

Я торкнулася руками стіни,та відчула наче хтось міцно обіймав мене навколо плечей. Я знайшла спокій у цьому просторі, який став моєю новою домівкою. Затишок огорнув мене, і відчуття затишку навколо поступово розвіяли мої початкові хвилювання.

Невелика кількість старих меблів,  давала мені більше можливостей для фантазій. Я подумала про те, як мої батьки роздивлялися всі мої речі, які я взяла з собою, та посміхнулася.

"Звільни свою творчість, Анна," промовила я собі. "Ти можеш зробити цей простір таким, яким хочеш."

Пройшло кілька днів, і квартира змінилася, наче пройшло вже декілька років. Я комбінувала стилі та декор, які відображали б мою особистість - просторовий стіл у вітальні, книжкові полиці з рядами улюблених книжок, рослини, що приносили життя та відчуття природи в моїй квартирі.

З кожним днем мегаполіс здавався мені меншим і невідомим. Я досліджувала нескінченні вулички, відвідувала затишні кав'ярні та художні галереї. Місто відкривало мені нові смаки, запахи та ідеї, які давали мені нову життєву силу.

Моя квартира стала не тільки простором для сну, але і місцем, де я розпускала крила своєї творчості. Тут народжувалися мої ідеї. З кожним днем я ставала все більше частиною цього великого міста, і це робило мене щасливою.

І я знала, що цей мегаполіс мав ще багато прихованих сюрпризів для мене. Мій новий дім став місцем, де я відчула себе справжньою собою, Анною, у місті, де неможливо бути ніким іншим.