Читати книгу - "Той що вижив, Олександр Шаравар"

Робота зайняла кілька годин. Під кінець роботи, всупереч впливу кристала, почало нудити та в очах двоїтися. Все-таки наслідки від струсу мозку ще не пройшли, попри рану, що візуально піджила, на голові.

Запустивши відремонтований регенератор, я повернувся до ліжка, де практично відразу відключився. Прокинувся вже ближче опівночі від голоду. Після опівнічного перекушування я вирішив заповнити журнал.

Піщана буря почала затихати потихеньку. Якщо тенденція до згасання триватиме, то вже завтра все має закінчитись. Але поки що вітер зовні ще досить сильний. Тільки маю сумнів, що мені варто завтра виходити назовні. Лише кілька годин не дуже складної роботи — і мені стало б погано. Краще ще завтрашній день просидіти у модулі. Енергії вистачить ще на п'ять днів, а отже, можна не переживати.

Запис у журналі спостережень: день 90

Я живий і знову здоровий. Сьогодні останній день офіційної експедиції. Саме сьогодні ми маємо покинути планету за допомогою телепорту разом із двома тоннами кристалів. Двох тонн кристалів я не маю, але близько тридцяти кілограмів є. Якщо врахувати, що збирав я їх нерегулярно та самостійно, то результат не такий уже й поганий. Щоправда, все одно корабля на орбіті немає, і повертатися мені нема куди.

Дві доби тому я покинув модуль і зайнявся розчищенням від піску сонячних панелей. На той момент моє самопочуття було досить непоганим. Судячи з книг Ілінії, одужую аномально швидко, але я цьому тільки зрадів, дарма що, що нова шкіра на потилиці повністю чорна. Та й половина правої щоки тепер у мене також чорна. Була й нова мутація: мої очі почали біліти. Якщо раніше у мене були насичені карі очі, то тепер це світло-жовтий колір. Крім зовнішнього прояву мутації було й непомітне: мої очі стали краще сприймати перепади яскравості світла.

Була ще одна дивина, але вже не з моїм тілом, а з наслідками бурі. Сонячні панелі, що знаходилися ближче до житлового модуля, покриті тоншим шаром піску. Найближчі, що знаходяться за сто метрів від модуля, покриті приблизно десятьма сантиметрами піску. А ось дальні, що знаходяться на відстані трьохсот, покриті тридцятисантиметровим шаром піску. Крім цього, нові дюни далеко від модуля більшого розміру в порівнянні з тими, які намело поблизу модуля. Чесно, я вже втомився дивуватися всьому  цьому  і тепер просто їх фіксую і додаю до журналу. Думати про причини того, що відбувається, марно. І ось ще один факт у журнал: мій кристал прискорив своє зменшення – зараз він лише близько чотирьох сантиметрів у діаметрі. Натомість галюцинація мами сьогодні вранці після пробудження під час сніданку передала мені бутерброд. Я потім спеціально перевірив на записах – бутерброд сам прилетів до мене. І що тепер думати про все це не знаю. Хоча є один здогад, який пояснює все.

У книгах із захворювань магів я знайшов опис про психологічне відхилення магів, коли їх підсвідомість починала діяти незалежно від свідомості. Це виражалося у спонтанному телекінезі чи іншому типі магічних проявів. Описувалися також і галюцинації, але ж глюки не могли знати те, що не знаєш ти сам. А мої глюки вже неодноразово підтверджували знання таких речей. Отже, я поставив це захворювання під великим питанням. Але про всяк випадок підготував суміш препаратів, яка, за ідеєю, має розірвати зв'язок свідомості та підсвідомості на якийсь час. Якщо станеться щось небезпечне, обов'язково проведу перевірку цих ліків, а поки що варто просто почекати. Я чомусь вірив глюку Ілінії, що все має закінчитись у майбутньому.

На цьому я закінчую писати. Сьогодні хочу відзначити закінчення робіт на поверхні експедиції Ізіда-4. Он і глюк Діяри кличе до браги, яку я зробив під час хвороби. Глюк каже, що брагу вже можна спробувати.

----

Буду дуже вдячний якщо поставите лайк цій книзі, а також підпишетесь на мій профіль.