Читати книгу - "Той що вижив, Олександр Шаравар"

Була ще одна дивина: якщо спочатку навіть для найпростішого зачарування мені потрібно сто мілілітрів крові, то зараз для на порядок складнішого зачарування вистачило всього п'ятдесяти. Це могло означати лише одне: енергоємність моєї крові зросла як мінімум удвічі. Але згідно з довідником із магічного розвитку із запасів Ілінії це просто неможливо. Рекорд подвоєння енергоємності крові  —  один рік. Але я вже звик до різних дивностей і більше не звертаю на них уваги. Шкоди від цього нема? Ну і чудово. Отже, користуватимемося отриманими перевагами.

До чого це я веду? Справді, зовсім думка з голови вилетіла. Сьогодні я збирався провести випробування артефакту. За порадою глюка батька це робитиму всередині житлового модуля. Сподіваюся, що все вийде.

Запис у журналі спостережень: 81 день

Я живий, але не здоровий. Випробування створеного за допомогою глюку артефакту, можна сказати, пройшли успішно. Артефакт працював як треба, але тільки я, мабуть, погано розумів перед випробуваннями, що він із себе представляє.

Зараз у мене на голові розсічення на пів потилиці та тріщина в черепі. А цілюще зілля практично не діє, щонайбільше — на кілька відсотків пришвидшує регенерацію. Є, звичайно, у мене в запасі стимулятори, але заради травми черепа не хочу втрачати кілька років життя. Так що тепер я мінімум на тиждень безвилазно в житловому модулі, поки не пройде струс мозку і не загоїться нормально рана.

А все тому, що я першорядний ідіот. Відразу після активації артефакту натиснув на верхній кінець і мене з розгону вмазало головою в стелю, де і розсік собі потилицю  кріпленням світильника. Скажу прямо: якби не кристал, що знімає болючі відчуття, я б, напевно, зараз на стінку ліз. А так навіть цілком нормально почуваюся і розумію. Ось тільки рана на голові дуже сильно свербить. Так і хочеться дотягнутися руками та все там розчесати, але це робити точно не треба. За допомогою камери, коли обробляв рану на голові, побачив свій мозок. Вже точно не варто туди лізти своїми руками. Чесно кажучи, я здивований тим, що взагалі прийшов до тями з такою травмою. Медичний діагност каже, що у мене дуже сильний струс мозку і навіть поверхневі ушкодження верхніх тканин самого мозку. Вчора до смерті було дуже близько, і за те, що я вижив, варто дякувати кристалу. Як мені здається, те, що я прийшов до тями, це якраз його заслуга. Сподіваюся, що він і з лікуванням травми допоможе. Ну от ще недавно хотів викинути кристал, а тепер вже на нього сподіваюся. Дивна психіка таки в людини. Прокинувся я вчора тільки через півгодини після старту мого випробування артефакту - весь цей час провисів під стелею, упираючись головою в нього. Стеля замазана моєю кров'ю і на підлозі ціла калюжка, що натекла з рани на голові. Пощастило, що коли я знепритомнів, палець впав з артефакту, а то мене могло розчавити про стелю. Точно не знаю, з якою силою він працює, але, як на мене, не з маленькою.

І все ж таки, попри травму, моє обличчя не залишала посмішка — артефакт вийшов працюючим. Він справді дозволяє літати й саме так, як я задумував. Ось тільки страховку не передбачив та й не знав, як її зробити, а глюк у вигляді батька не підказав, як це зробити. Потрібно буде обуритися, коли наступного разу з'явиться. У мене точно щось не так з головою — вже й лаятись із глюком зібрався.

Отже, із мінусів, артефакт вийшов досить ненажерливим. За ті пів години він розрядився більше, ніж на половину, і це при тому, що я спеціально заповнив накопичувач повністю енергією, а її там стільки, скільки у всьому кластерному накопичувачі житлового модуля. На цій кількості мани все магічне обладнання могло працювати кілька днів у житловому модулі, а я тут витратив за пів години польоту, або точніше сказати висіння на одному місці. З розмов Нотра та Рідліка я знав, що кількості мани в накопичувачах житлового модуля вистачає приблизно на пару місяців роботи середньої охоронної системи. Ось і можна робити висновки з приводу ненажерливості артефакту.

Дарма що, що артефакт працює, користуватися ним не можу. На вулиці я маю бути в скафандрі та таким чином не зможу ним управляти, тому що керування працює від дотику частини тіла живої людини до того чи іншого кінця артефакту. А в приміщенні він не потрібен і навіть небезпечний, що показало перше випробування. На цьому закінчую запис. Спрацював таймер — необхідно прийняти нову порцію ліків для швидшого лікування.

Запис у журналі спостережень: день 83

Сьогодні я все-таки посварився з галюцинацією, що з'явилася. На цей раз для різноманітності глюк був магістром Нотром. Все, що робив глюк протягом трьох годин, поки не зник, це нудило з приводу того, який я ідіот. Нотки в голосі були такими, що коли заплющити очі, починало здаватися, що магістр Нотр насправді стоїть і лає. Була в нього така особливість. Його моралі настільки нудні та монотонні, що можна заснути під них, і завжди розтягувалися на кілька годин.

Після того як глюк зник, я встав із ліжка і насамперед перевірив голову. Що можу сказати? Мій вчорашній здогад підтвердився. Камінь якось збільшує швидкість регенерації. За минулий час рана природно не загоїлася б, але вже затягнулася. Ще три-чотири дні — і можна буде знову одягати шолом і здійснювати ЗКД. А поки що доводиться економити енергію.

Вночі почалася нова піщана буря, і хоч відновлена ​​метеостанція на даху купола модуля показувала меншу швидкість вітру, ніж минулого разу, сонячні панелі цього разу засипало швидше. Вже п'ять годин, як все обладнання в модулі працює від акумуляторів. Не знаю, скільки триватиме буря, але про всяк випадок я зменшив енергоспоживання всього обладнання.

Запис у журналі спостережень: день 84

Сьогодні здох регенератор рідини. Попри свій, ще далекий від здорового, стан довелося розбирати та дивитися. На щастя, виявилося, що волога просто проникла в контролер енергоживлення, і там замкнуло, через це спрацював запобіжник. Контролер живлення здох остаточно, але він досить простий, і я зміг перепрошити контролер живлення від запасного зарядного пристрою для скафандрів під регенератор.