Читати книгу - "Той що вижив, Олександр Шаравар"

Мені страшно. Одна річ, коли тіло змінюється, але ти залишаєшся у своєму розумі. І інше – коли ти втрачаєш себе. Галюцинації – це дуже тривожна ознака. Як би я незабаром взагалі не перестав сприймати реальність довкола, а то візьму і вийду з планетохода на вулицю, вважаючи, що я вдома.

Повернення додому я все ж таки вирішив відкласти на пізніший термін. Бажання створити артефакт пересилило мій страх. А тому вирішено: добуду  ще грамів двадцять-тридцять самородного алюмінію, після цього вирушаю додому і вже вдома почну плавку.

Галюцинація, до речі, після моєї невдачі зникла і не з'являлася. Сподіваюся, що вона пропала назавжди, і більше галюцинувати я не буду. Але про всяк випадок треба змусити себе не реагувати на появу галюцинацій. Ще одним підтвердженням того, що галюцинація породжена моїм запаленим розумом, було те, що вона знала про властивості алюмінію, протипожежної системи планетохода. Діяра, швидше за все, ніколи в житті не чула про самородний алюміній і особливо про системи планетоходу. Це таємні дані.

Ну от мій розум явно працює неадекватно. Я почав роздумувати про можливість появи Діяри на цій планеті. Це неможливо в принципі, а значить, до побачення мій розум, ти починаєш плисти.

Запис у журналі спостережень: день 75

Далі я просто наводжу свій діалог із галюцинацією. На цей раз це був мій батько.

— Сину, ти неправильно тримаєш у руках голку. Якщо трохи змінити кут нанесення, можна зменшити енерговтрату у шість разів. А якщо змінити цю комбінацію реверсивними рунами, то коефіцієнт перетворення збільшиться втричі, що дозволить… — почала мовити галюцинація.

— Привіт, тату, чи краще сказати, галюцинація. Знаєш, а я ж за всіма вами скучив сильно. Ще під час польоту думав, що дарма погодився на політ, — сказав я, відірвавшись від створення чергового конденсатора вологи, я  просто так розважався. — Шкода, що ти лише мій глюк.

— …збільшити кількість вологи, що витягується, з повітря в одинадцять разів. - Тут галюцинація перестала говорити та подивилася мені у вічі. - Я не глюк. — Після цього зникла з мого сприйняття.

Ось цей діалог дуже турбує мене. Особливо мене стурбувала порада, яку дав мені глюк. Адже я вирішив перевірити його і справді конденсатор вологи заробив у одинадцять разів краще. Найдивовижніше те, що глюк порадив використовувати реверсивні руни. Я раніше навіть не знав, що такі існують. Вже після діалогу знайшов пояснення, що це за такі руни в конспектах Рідліка в частині, яку я раніше не розумів. Якщо коротко, це дзеркальне зображення руни, яке має протилежний ефект.

Колишній діалог мене одночасно злякав і трохи заспокоїв. Можливо, я зіткнувся не з галюцинацією, а з чимось іншим. Адже інформація про реверсивні руни та те, як їх використовувати, явно не могли бути моїми знаннями. А значить, я можливо не божеволію. Але водночас не знаю, з чим зіткнувся, і чи не краще, якщо я збожеволів і просто вийду погуляти назовні без скафандра.

Сьогодні через цей діалог не зміг повернутися до видобутку алюмінію. За наступні дві доби  я мав набрати необхідну кількість алюмінію та повернутися додому. Вже там розбиратимуся в тому, що сталося зі мною і чи варто вже в паніці починати кричати та кидатися на стіни або варто почекати та спробувати розібратися в тому, що відбувається.

Можливо, галюцинація пов'язана якось із кристалом, який знову зменшився у розмірах, та мутацією мого тіла. Зараз у мене вже кілька квадратних сантиметрів на обличчі повністю чорні та на ній не росте волосся. Відбудься це все в рідному світі, мене вже вивчали б кращі вчені Імперії. Тут же з усім доводиться розбиратися самотужки. Я, звичайно, не ідіот, але до рівня імперських вчених не дотягую.

Запис у журналі спостережень: день 78

Я живий і здоровий, якщо вірити Іллінії. Вона сказала, що я не божеволію і мені треба просто почекати кілька місяців, і вона все мені пояснить. Так, цього разу мій глюк був в образі Ілінії, нашого експедиційного доку. Чесно кажучи, я вже втомився дивуватися і боятися, і просто нові висловлювання глюка прийняв як факт. Тим більше, що глюки не заважають мені працювати. Навпаки, вони навіть дуже допомагають.

Вчора після прибуття до житлового модуля я приступив до плавки алюмінію. Якби не з'явився знову батько, то зіпсував би цю порцію, бо у житловому модулі концентрація магічної енергії надто велика і насилу видобутий метал перетворився б на звичайний алюміній. Завдяки глюку  батька я провів виплавку всередині планетохода і нічого не зіпсував. Наносити руни вирішив все ж таки пізніше, а то раптова поява нової галюцинації могла зіпсувати заготівлю, а метал на неї я добув насилу.

А ось глюк у вигляді Ілінії дозволив мені заспокоїтися і перестати хвилюватися з приводу всіх див що почали траплятись навколо мене. Також мене заспокоїли її слова про те, що за кілька місяців все припиниться. Але поки що доведеться просто перечекати цей період. Будь ще  хтось з членів експедиції поруч зі мною, то лежати мені вже обколотим наркотою зі зв'язаними кінцівками в ліжечку і чекати повернення додому.

Запис у журналі спостережень: день 80

Я живий і здоровий. Принаймні, так вважаю, попри те що вже половина підборіддя повністю чорна, і чорнота стала поширюватися на праву щоку. Не страшно. Адже діагност все одно показує те, що я цілком здоровий.

Сьогодні великий день. Я зачарував у планетоході з підказками галюцинації  батька артефакт. Як накопичувач магічної енергії використав двосантиметровий алмаз з останньої здобутої мною партії. Його внутрішній обсяг дорівнює приблизно обсягу  кластерного накопичувача житлового модуля. Навіть якось моторошно стає, коли розумію, що в руках тримаю артефакт вартістю кілька мільйонів крон. Ще три місяці тому нізащо не подумав би, що серйозно займатимуся артефакторикою. Зрозуміло, що нічого серйозного зробити не можу, але все одно я і магія малосумісні. Лише потреба змусила мене приділяти стільки зусиль для розвитку магії.