Читати книгу - "Той що вижив, Олександр Шаравар"

Галюцинація цього разу протрималася цілих десять секунд. Вона просто йшла поруч із планетоходом і, попри швидкість у п'ятнадцять кілометрів, здавалося, що Діяра просто ходить і все одно встигає за планетоходом. Заради третьої галюцинації я вже не зупинявся і намагався її ігнорувати.

Більше сьогодні галюцинацій не було. Але після прибуття на місце покладів самородного алюмінію я все ж таки перевірив свій стан. Але психологічні тести показали, що зі мною все нормально, як і  результат медичного діагноста. Мені більше нічого не залишається, крім як упокоритися з цим, і якщо галюцинації знову з'являться, намагатися їх ігнорувати.

Запис у журналі спостережень: день 72

Сьогодні я нарешті дістався покладів самородного алюмінію. Цілих чотири дні знадобилося, щоб викопати десятиметрову шахту. Видобувати вирішив відкритим способом. Саме так видобувають природні копалини, що залягають близько поверхні.

За допомогою ковша планетохода я почав копати кар'єр діаметром двісті метрів. Поступово звужуючи спіраль, заглиблювався разом із планетоходом униз. І ось зараз ми досягли десятиметрової глибини. Причому планетохід над майбутнім місцем розкопок розташований  лише за один метр. Далі вже мене чекає ручна  робота.

Лопата із не зачарованого металу була зроблена мною ще перед відправленням у цю поїздку, як і рукавички зі спеціальної тканини, що екранують магічні прояви. Рукавички натягнуті на рукавички скафандра, і тепер теоретично, якщо я буду брати  кристали самородного алюмінію руками, це не буде магічним впливом. Був і ящик, який зсередини я обклав цією тканиною. Саме в нього збираюся складати знайдені крихти самородного алюмінію.

Також варто зазначити, що галюцинації не дали мені спокою. Прямо зараз поряд зі мною стоїть мама, причому не так, як вона виглядає зараз, а так, як я запам'ятав її, коли закінчував школу. Вже понад три години галюцинація просто стоїть поряд зі мною і не зникає. Я спеціально перевірив себе в момент існування галюцинації й крім підвищеної активності відділу мозку, що відповідає за спогади, нічого незвичайного не було. Та й раз у мене таки є галюцинація, то не дивно, що я беру образи для галюцинацій зі своєї пам'яті. Щиро кажучи, навіть радий такій галюцинації. Я чудово усвідомлюю, що це не справжня мама, але чисто психологічно вже не відчуваю себе так самотньо.

Закінчую писати. Час починати те, заради чого я викопав цей величезний кар'єр. Сподіваюся, все ж таки не зіпсую самородний алюміній паразитними витоками мани із зачарованих предметів. Знали б в академії наук про такі величезні поклади самородного алюмінію, то точно відправили б і суто технічну техніку для видобутку. А так доводиться добувати тим що є. Але нічого, якщо вдасться добути його, то я зможу  поекспериментувати з ним. Думаю, в академії наук назвали б мене божевільним за те, що переводитиму дорогий самородний алюміній на навчання в артефакториці, проте я можу собі це дозволити.

Не думав, що буде так важко, але мені вдалося зібрати аж цілих десять грамів самородного алюмінію за вісім годин роботи. Зараз мені вже здається, що мої муки не коштували такого результату. Весь видобутий алюміній лежав у коробці, яка була екранована від магічної енергії. Тепер мені залишилося його переплавити на звичайному вогні або електричному нагрівачі, і після цього можна буде робити артефакти. Але, думаю, слід набрати більше, бо я просто впевнений, що перші кілька разів у мене нічого не вийде. Отже, необхідно набрати запасів на експерименти.

Зараз у пам'яті комп'ютера є досить корисна рунна конструкція. Використовуючи все, що було в підручнику зі створення магічних іграшок, і все, що зміг розібрати в конспектах Рідліка, вдалося створити рунну конструкцію, яка теоретично повинна обнулювати вагу об'єктів у радіусі двох метрів. Також вдалося додати систему керування. Згідно з розрахунками, це буде шестикінцевий хрест. Залежно від того, на який кінець натиснути, у той бік об'єкт разом із самим артефактом рухатиметься.

Поки я перевіряв на зварених між собою шість болтів, на пару секунд навіть відчув полегшення самого себе, але після магічна конструкція зруйнувалася в болтах, і все повернулося. А ось якщо використовувати самородний алюміній, то артефакт може бути більш надійним. Якщо ж додати ще й один зі знайдених кристалів як накопичувач, то й зовсім буде чудово. Але це теоретично. Як воно буде на практиці, треба перевіряти. Можна сказати тільки через те, що я почав нудьгувати, і вирішив зайнятися цим проєктом. Видобувати кристали останнім часом мені вже набридло, ось і змінив вид діяльності.

Запис у журналі спостережень: День 74

Я живий, але збожеволів остаточно і безповоротно. Сьогодні під час роботи з паяльною лампою, у вогні якої я збирався переплавити самородний алюміній, почав розмовляти з галюцинацією. Помітив це лише всередині розмови, через це я смикнувся, і весь розплавлений алюміній розтікся по підлозі всередині модуля планетохода. Прийде знову видобувати новий алюміній. А зараз наведу нашу розмову. На цей раз галюцинація була знову в образі Діари.

—  Люцику, не правильно ти робиш. Збільш температуру на сотню градусів і заздалегідь відключи протипожежну систему, — сказала галюцинація з тими ж нотками в голосі, як колись у Діари, коли вона поправляла мене під час збирання чергової моделі корабля.

—  Добре, Ді. - Судячи з запису з внутрішньої камери, я навіть не відвів погляду від паяльної лампи й відповів спокійним тоном. У цьому тоні впізнав себе — саме так я говорю, коли зосереджений на роботі.

— А тепер обережно вилий розплав у форму. Дивись, щоб вона не торкнулася підлоги, інакше буде зіпсована. — І ось цими словами до мене дійшло, що розмовляв з галюцинацією, і я смикнувся, через що розплавлений алюміній вилився на металеву підлогу планетохода.

На камерах, звичайно, був я один. Крім моєї відповіді галюцинації нічого незвичайного не було у записах. Навіть не знаю, що мені тепер робити. По-доброму треба терміново повертатися в модуль, просто на той випадок, якщо я взагалі втрачу зв'язок із реальністю.